Свято Першого дзвоника

ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ – ДЕНЬ ОСОБЛИВИЙ
ДЛЯ УСІХ, ХТО ІДЕ ДО ШКОЛИ,
ДОЩОВИЙ АБО СОНЯЧНИЙ ДЕНЬ ЦЕЙ –
НЕ ЗАБУДЕШ ЙОГО НІКОЛИ.

Десь за плечима залишилося літо з його чарівною красою, з його великою кількістю світла і тепла. Вранішнім  осіннім та дощовим ранком, веселою музикою та усміхненими вчителями зустрічало своїх жителів 1 вересня – День Знань. На свято завітали почесні гості – начальник відділу освіти, молоді та спорту Сидоренко В.Г., сільський голова Андрієнко В.М.

Дев’ятеро наймолодших учнів 1-го класу радо зустріла та повела за руку до Країни знань перша вчителька Королович Оксана Василівна. Добра та усміхнена,терпляча та справедлива, невтомна чарівниця дитячого настрою і святкових розваг, навчить сміливо йти вперед і ніколи не відступати перед проблемами сьогодення.

Востаннє з квітами в руках на свято Першого дзвоника поспішали одиннадцятикласники.  З найтеплішими побажаннями вони звернулися до малюків:

Вам бажаю щастя, добра і тепла,
Незгоди людські хай не чинять вам зла.
І тільки все добре в житті щоб велося.
Як сонце на небі щоденно сіяє
Так щастя в житті вашім хай розквітає!

Першокласнику! І для тебе це свято.
Ти його не забудеш повік.
Квітів, усмішок тут так багато,
Й кличе дзвоник за парти всіх.

Завідувач філії Олена Василівна Григораш привітала всіх присутніх з початком навчального року, побажавши “….гарних оцінок, бадьорого настрою, терпіння, завзяття, наполегливості на шляху до поставленої мети!..”, а ведучі свята Юлія та Анастасія, учениці 8 класу, запросили учнів філії на перший урок, тема якого
«Поважаю європейські цінності – будую сучасну Україну!»

 

Випускний в початковій школі

  Швидкоплинно промайнули чотири роки навчання. За цей час діти подорослішали, зміцніли, успішно крокували сходинками в Країні знань разом із своїм першим вчителем Королович Оксаною Василівною.

  Травень подарував дітям свято прощання з початковою школою. Учні, батьки з класним керівником зібрались на своє останнє свято. Сумне і радісне водночас. Сумне, бо діти вилітають з-під теплого і надійного крила  першої вчительки. Їм ще довго бракуватиме повсякденної опіки. Вони ще довго звертатимуться до класного керівника зі своїми радощами і тривогами, шукатимуть у неї поради. А радість свята відчувається тому, що діти подорослішали, тому що закінчили першу ступінь навчання і готові йти далі непростою стежиною шкільної науки.  Та перші кроки в школі і перша вчителька залишаться в їхніх серцях назавжди.

  Свято поєднало шкільну родину: дітей, батьків, педагогів. Адже всі разом робили кроки до перемог, відкриттів, успіхів. З приємністю згадували багато цікавого зі шкільного життя класу, співали пісень. Зі словами вдячності зверталися учні до першої вчительки, до вчителів, до батьків. Заступник директора з ВР С.Шуляшкіна-Кулікова привітала маленьких випускників зі святом і вручила Диплом випускника початкової школи.

  Перегорнута ще одна сторінка шкільного життя. Попереду нові вчителі, друзі, предмети, нові відкриття та перемоги. На завершення свята Оксана Василівна звернутися до дітей з такими словами:

Учися, дитино, бо вчитися треба,

Учися, голубко, бо розум не спить.

Хай сила і воля, і дух росте в силу,

Для життя, для світу треба все вчить.

Учися, дитино, бо світ цей — не батько,

Широкий, розлогий, мов поле в степу.

Знайти в нім дорогу лише той потрапить,

Хто служить науці, хто вчиться в житті.

Учися, дитино, — бо доля — не мати,

Шукать її треба: сама не прийде.

А той її має, той її знає

Кому розум сонцем у голівці зійде.

Щасти вам у всьому! В добру путь!

Свято-нагородження "Золотий Олімп - 2017"

Досягти перемоги –
Значить стати мужнішим,
Витривалішим і найрозумнішим
Все здолати: завдання складні,
Вправи, приклади – не можна без бажання.
В вас ці якості усі вмістились,
Недаремно кращих результатів в районі ви добились.

“Вітаємо вас на традиційному районному святі «Золотий олімп»!  Це свято її величності науки, свято таланту, на якому відзначаємо найкращих учнів і педагогів, які гідно представили школу та район в різноманітних конкурсах, олімпіадах та змаганнях. Приємно бачити, що Знам’янщина повниться молодими обдаруваннями. Це цвіт і майбутнє країни, її надія, її гордість, її світовий авторитет” – саме з таких слів ведучі розпочали традиційне районне свято, яке відбулося 26 травня 2017 року в залі БК с.Богданівка. Участь в олімпіадах, конкурсах – це щоденна робота на уроках і після них, в школі і вдома, з досвідченими вчителями і самостійно. І шана юним обдарування, що ступили на цей нелегкий шлях за покликанням душі, за внутрішнім бажанням знати більше, ніж того вимагає шкільна програма.

У Вінок Знань учасники Свята вплітали різнокольорові стрічки за кольорами веселки, адже вона несе в собі щастя, мир, благополуччя та взаєморозуміння: червоний колір – колір сили, що символізує відважність, цілеспрямованість та впевненість в собі; помаранчевий колір – символізує дружні відносини, радісні і приємні моменти в житті;  жовтий колір – символізує тепло сонця, багатство, успіх і вдачу; зелений  – це колір молодісті, краси, внутрішньої енергії та спокою; блакитний колір – символізує свободу, творчість та креативність; синій – колір  здоров’я, міцністі тіла та бажання перемог; фіолетовий колір – символізує свободу, незалежність, працьовитість.

На традиційне районне свято з найкращими побажаннями завітали почесні гості: голова Знам’янської районної державної адміністрації Лукашов Олександр Сергійович, голова Знам’янської районної ради Макаренко Сергій Дмитрович, помічник народного депутата України Олеся Довгого Іщенко Андрій Михайлович, Богданівський сільський голова Іващук Анатолій Олексійович, начальник відділу освіти, молоді та спорту Сидоренко Віта Григорівна.

Учні Диківської ЗШ І-ІІІ ступенів Буєвська Вікторія, учениця 11 класу, Полоз Максим, учень 9 класу отримали дипломи та грошові винагороди за перемогу у ІІ (районному) етапі Всеукраїнських учнівських предметних олімпіад з української мови та літератури, трудового навчання.

На згадку про свято начальник відділу освіти, молоді та спорту Сидоренко Віта Григорівна вручила символічний віночок із стрічками кольору веселки Вікторії Буєвській, яка стала найкращою з кращих і досягла вершини шкільних знань, є претенденткою на медаль  випуску 2016/2017 навчального року. Віта Григорівна побажала, щоб і надалі життя випускниці було цілеспрямованим, як червоний колір, радісним, як помаранчевий, успішним, як жовтий, красивим, як зелений, творчим і креативним, як блакитний. Валентині Василівні, матері Вікторії, було вручено Подяку за виховання доньки.

Для когось з цих талановитих дітей – це перші досягнення, перші кроки, а для випускників  – сходинка до дорослого життя. Так хочеться, щоб Вінок Золотого олімпу з кожним роком ставав ще пишнішим та яскравішим, щоб він поповнювався чарівними суцвіттями юних обдарувань. А завершилось Свято гарними побажаннями ведучих:

Ми кожному з вас щиро зичимо щастя.
Хай кожного зірка горить і не гасне!
Хай все вам усім «на всі сто» удається!
Хай ворог підступний із вас не сміється!
Хай справи завжди йдуть так, як і треба.
А мрії й бажання злітають до неба!”

Відкриття пам'ятної дошки Захиснику України Балозі Петру Івановичу

Герої не вмирають і не вмруть,
Героїв пам’ятатимуть віками .
Їм славу віддають
І голову схиляєм перед вами. 
Як голосно стогне від болю земля,
Біль у душі і печаль на очах.
Сини України віддали життя
Сумує країна, у сльозах рідня

26 років українській державі, але це лише мить, незначна частина нашого минулого. І знову життя поставило перед нами випробування: події останніх років примусили кожного українця відчути свою причетність до  країни, а також зрозуміти, що ми – господарі на власній землі. На Сході точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Але ми знаємо, що ми – єдині, що перемога буде за нами. Єдина Україна – іншого шляху у нас немає.

Саме за це зараз в АТО воюють наші герої. На полі битви – захисники, воїни. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку-Україну.

25 травня на фасаді Диківської ЗШ І-ІІІ ступенів було відкрито пам’ятну дошку на честь старшого солдата, командира 1-го відділення, 1-го взводу механізованого батальйону 128-ої окремої гірничо-піхотної бригади Балоги Петра Івановича.

Балога Петро Іванович народився 2 листопада 1963 року у Диківці, навчався у цій же школі. Після її закінчення та строкової служби у армії присвятив себе службі у органах внутрішніх справ. Після закінчення служби працював у таксомоторному парку Кіровограда.
Влітку 2015 року він добровільно прийшов до військкомата, і виявив бажання боронити нашу державу відросійсько-терористичного агресора, і вже у липні був призваний до лав збройних сил України. Під час перебування у зоні АТО Петро Іванович виконував бойові завдання поблизу Широкіного на Луганщині та брав участь у боях на Донеччині. За сумлінне виконання військових завдань неодноразово був нагороджений грамотами, отримав медаль «Захисника Вітчизни».
14 березня 2016 року під час обстрілу між Мар’їнкою та Пісками, героїчно обороняючи опорний пункт, у безпосередньому бойовому зіткненні з окупантами, Балога Петро Іванович загинув. 18 березня 2016 року у Кропивницькому рідні, близькі, друзі та побратими попрощались із бійцем. Похований Петро Іванович Балога на Алеї Слави Рівнянського кладовища Кропивницького.

Пам’ятну дошку воїну відкрили сільський голова Андрієнко Володимир Михайлович та осаул козацького полку Березовський Василь Володимирович.

Учасниками мітингу, окрім учнівського та педагогічного колективу школи, були рідні – дружина та син, друзі, військові побратими Петра Івановича Балоги, представники районної державної адміністрації: заступник голови районної державної адміністрації Грінчак Олена Анатоліївна,  сільський голова Андрієнко Володимир Михайлович, начальник відділу освіти, молоді та спорту Сидоренко Віта Григорівна, осаул козацького полку Березовський Василь Володимирович.

Щодня, у жорстокій боротьбі Україна втрачає своїх синів. Допоки ми живі – житиме пам’ять про наших героїв. Петро Іванович Балога з пам’ятної дошки щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом учнів, нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні.

Вони по-різному проходили свій шлях.
Хтось був вже батьком, хтось чекав дитину.
Лише війна міцний залізний цвях,
Так несподівано забила в домовину.
А скільки було в кожного ідей?
Зробити хату, виростити сина.
Щодня втрачаєм мужніх ми людей.
І ускорботі плаче Україна.
Скільки ще буде цих страшнючих днів?
Коли снаряди перестануть вже літати?
Так важко нам дивитися на вдів,
А ще болючіше – як плаче в хаті мати.
Страшенно важко, що настав той час,
Коли мою країну роздирають.
Та ми, Герої, не забудем, Вас
Тому, що в нас ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!

Всесвітній день вишиванки

Всесвітній день вишива́нки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу.Дата проведення — щороку в третій четвер травня. Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив’язане до жодного державного чи релігійного. У цей день кожен охочий може долучитись до свята, одягнувши вишиванку на роботу, до університету, школи чи садочка.
Ідею акції «Всесвітній день вишиванки» у 2006 році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. А поштовхом до реалізації ідеї та святкування стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно одягав на пари, як і чимало інших студентів. Леся запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.

18 травня 2017 року, в Всесвітній день вишиванки, в школі відбувся Флешмоб “З Україною в серці” із  залученням учнів 1-11 класів з учителями школи.

ДУША У ВІРШАХ ВІКТОРІЇ БУЄВСЬКОЇ

Одинадцятикласниця  Диківської  ЗШ І-ІІІ ступенів  Вікторія Буєвська  розкриває свою особистість та душу у віршах. Для дівчини натхненням служить все, що навколо: природа, люди, почуття. Вікторія погодилася поділитися своєю творчістю з нашим виданням:

 -  Згадайте, коли Ви вперше написали вірш?

 - Свій перший вірш я написала ще в другому класі, але це не було надто серйозно.  Я ніколи б не могла подумати про те, що колись напишу стільки віршів, і що вони будуть подобатися багатьом людям. Більш серйозний, наповнений сенсом вірш  я написала у  2014 році, коли відбувалися події на Майдані, він так і називається «Про Майдан».

 Про майдан

 Не розумію ворогів.

 Хочу закликать патріотів!

 Любов до рідної землі

Не витрачайте ви допоки

 Всередині ще серце б'є,

 І кров по жилах струменить.

Любіть Вкраїну щиро

Допоки будете ви жить!...

  - Який вірш,  на Вашу думку,  найбільш вдалий чи емоційно наповнений?

 - Чесно, не можу сама оцінювати свої вірші, я  їх пишу від душі. Але один, певно, можна відзначити: «Наші люди». Мені здається, що в нього я вклала усі свої переживання, усю душу...

«Наші люди» ніколи не зникають.
Вони назавжди в пам'яті і в серці.
І їх обличчя завжди пам'ятають,
Наперекір жорстокій долі й смерті.

«Наші люди» дивляться з небес,
І оберігають нас від зла.
Вони творять загадковий світ чудес,
І дарують безліч миру і добра.

«Наші люди» — незгасаюча зірка,
Що палає у наших серцях;
Це міліарди спільних спогадів літа,
Що так часто бачимо в снах.

Ми повік не забудемо тих,
Кого без пам'яті кохали;
І завжди пам'ятатимем їх —
Світлих людей, яких знали.

• Як проходить процес написання? Що надихає писати вірші?
• Процес написання — дуже складна штука. Буває,  почнеш писати -  і не знайдеш потрібної рими чи слова, і все… вірш втрачено, бо я  ніколи їх  не дописую:  не відчую того самого почуття.
  Натхнення? Звичайно потрібно, бо  без нього ніяк. З натхненням слова самі лягають на папір, це ніби справжня Муза шепоче  тобі на вухо слова. Надихає мене  багато чого: починаючи від гілки, яку колише вітер, до великих потрясінь, певних ситуацій у житті, і взагалі моментів, що залягають у серце.
• Чи плануєте видати свою збірку? Що Ви відчуваєте, коли люди читають вірші?
• Так, хотілося б видати свою збірку та  розділити свої погляди з суспільством і дізнатися думки  людей щодо моїх творів. Адже,  кожна критика — це поштовх до того, щоб стати кращим.
  Я відчуваю приємне хвилювання, коли читають мої  вірші. Здається, що майже усі вони  присвячені тій чи іншій особі: матусі, друзям, коханому,  воїнам АТО і рідній Батьківщині.

Незабаром настане зима.

 Почуття твої покриє іній.

Чи не страшно, що будеш сама?

 І не прийде від нього букет твоїх улюблених лілій...

Пурпурового кольору квіти,

Як хмари у вечірній імлі.

А ви ж мріяли, що колись ваші діти

 Обіймуть, як ще будуть малі.

Лілії...гадаєш поборють нездоланний мороз

Чи невблаганну хуртовину?

Хоча, найлютішу грозу з усіх гроз

Подолає щастя невпинне!

А як іскра між вами ще є,

Розпаліть багаття любові.

Біля нього грій серце своє

І не буде холодної крові,

 І не прийде зима, бо похід буде марним,

 І тоді зрозуміємо всі, що не страшно відчути холодного ранку.

 Найстрашніше — зима в душі!

Ольга Полякова

http://komora.info/lyudi/2026-dusha-u-virshakh-viktoriji-buevskoji

Участь у Всеукраїнській акції з благоустрою "За чисте довкілля"

З метою виховання поваги до історичних пам'яток, віддавши данину пам'яті народним месникам села, які зі зброєю в руках захищали нашу Вітчизну від німецько-фашистських загарбників у роки ВВв, учні 7 класу (кл.керівник Н.Храпейчук) з вчителем фізичного виховання В.Бургазом, учні 8 класу (кл.керівник С.Казакова) з директором О.Григораш Диківськоі ЗШ І-ІІІ ступенів долучилися до акціі з впорядкування братських могил біля Обеліску Слави, Алеї Слави та прилеглої території.

Впорядкування квітників. Участь в І етапі проекту "Квітуча школа"

«Запобігти! Врятувати! Допомогти!»

«Запобігти! Врятувати! Допомогти!»

Саме під таким гаслом 23 березня 2017 року відбувся І (шкільний) етап Фестивалю Дружин юних пожежних в Диківській ЗШ І-ІІІ ступенів, метою якого було: навчання підростаючого покоління правилам безпечної поведінки, навичкам діяти індивідуально та колективно в різних життєвих і надзвичайних ситуаціях; залучення широкого загалу школярів до вивчення правил безпеки життєдіяльності та їх пропаганди серед населення.

Команди ДЮП змагались в двох конкурсах: конкурс «Домашнє завдання», тема якого  «Рятувальник – мужня професія, гордість країни, веде боротьбу за безпеку людини». У виступі команди порушили актуальні питання забезпечення пожежної та техногенної безпеки, несли рекомендації щодо дій у різних надзвичайних ситуаціях чи подіях, пропагували здоровий спосіб життя, несли агітаційне навантаження щодо необхідності дотримання правил БЖ. Конкурс оцінювався за 60 бальною системою, критеріями якого були: театральна майстерність – 10 балів, оригінальність сценарію – 10 балів, хореографічна майстерність – 5 балів, вокальна майстерність – 5 балів, згуртованість і єдність команди – 5 балів, влучний гумор – 5 балів, емблема – 10 балів, девіз команди – 10 балів

В другому конкурсі «Медичний» один учасник команди ДЮП давав відповіді на два теоретичних питання. За кожну правильну відповідь команда отримував по 1 балу.

Переможцем Фестивалю ДЮП стала команда 10-го класу (класний керівник В.Сергійчук), ІІ місце зайняла команда 7-го класу (класний керівник Н. Храпейчук), ІІІ місце – команда 9-го класу (класний керівник Н.Жосан). Всі інші команда були нагороджені грамотами за активну участь у Фестивалі. Класні керівники 5-10 класів отримали подяки за  ініціативність, творчий підхід до підготовки команди.

Команда-переможець представлятиме Диківську ЗШ у ІІ (районному) етапі Фестивалю ДЮП.

Вибір професій - важливий крок у житті людини

Вибір професій - важливий крок у житті людини

Якщо ви вдало виберете працю й вкладете в неї свою душу,

то щастя саме вас знайде. 

К.Ушинський

      У житті кожного є момент, коли необхідно прийняти для себе одне з найважливіших рішень – обрати справу до душі, за покликанням, тобто професію. Вибір професії, вступ до самостійного трудового життя іноді недаремно називають другим народженням. Адже від того, наскільки правильно зроблено вибір професії, залежить суспільна цінність людини, її місце серед людей, задоволеність професійною діяльністю, фізичне і психологічне здоров'я і, накінець, радість і щастя. З цього приводу відомий український педагог і психолог К.Д.Ушинський писав: "Якщо ви вдало виберете працю і вкладете в неї свою душу, то щастя саме вас знайде". Займатися ж не своєю справою важко. Втрачається інтерес, людина перевтомлюється, перенапружується, рахує кожну хвилину, коли закінчиться робочий день. У працівника виникає незадоволеність професійною діяльністю, знижується продуктивність і якість праці. Таким чином, помилка допущена при виборі професії, це не тільки особиста невдача людини, але й невдача суспільства. І щоб цю помилку не допустили випускники 9-х та 11-х класів в Диківській ЗШ І-ІІІ ступенів відбулась зустріч з провідним фахівцем з профорієнтації відділу активної підтримки безробітних Знам’янського МРЦЗ Волковою Анною Євгеніївною з теми «Моя майбутня професія». Фахівець ознайомила випускників з «формулою» вибору професій «Хочу. Можу. Треба.», які саме професії користуються попитом на ринку праці регіону та України.

          Обираючи професію, треба пам'ятати, що здійснити відповідальний крок вибору треба свідомо, враховуючи свої нахили та здібності, особисті та громадські інтереси. Саме з цієї точки зори  практичним психологом С.Казаковою була проведена бесіда для учнів та їх батьків 9 класу (класний керівник Н.Жосан) з теми «Здібності та профорієнтація підлітка». Як рекомендація для вибору професії в 9-ому класі була проведена методика «Тест Дж. Голланда для визначення професійних типів особистості».

       Вибір професії – це справа не одного дня. Вдалий вибір залежить від вас, випускники!

 Заступник директора з ВР С.Шуляшкіна-Кулікова, 

практичний психолог С.Казакова

Загальношкільні батьківські збори

20 березня в Диківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів відбулися загальношкільні батьківські збори. Головне питання, яке висвітлювалось на порядку денному – Гра «Синій кит» з переглядом відеофільму «Чому підлітки виконують смертельні завдання». Практичним психологом С. Казаковою були наданні поради батькам «Як батькам вберегти своїх дітей від цієї гри».

Практичний психолог/соціальний педагог  С. Казакова