Учнівське самоврядування

Школа лідерів

https://www.facebook.com/groups/129316337627003/

 https://vk.com/public79444467

Що означає поняття  учнівське самоврядування?

Поняття «учнівське самоврядування» багатогранне. Це:

-          механізм співпраці в єдиному (постійному чи тимчасовому) колективі дітей, молоді та дорослих (батьків, педагогів, наставників, партнерів), спрямований на вирішення проблем і питань, що постають в учнівському колективі;

-          форма діяльності, через яку відбувається самореалізація та самовдосконалення особистості;

-          засіб відкриття, розширення, вдосконалення організаторських та управлінських вмінь і навичок; набуття практичних навичок використовувати і захищати свої права, приймати рішення і нести відповідальність за результати своєї діяльності;

-          спосіб життєдіяльності колективу, який дає можливість кожному відчути себе і керівником, і виконавцем, який (при правильному педагогічному підході) виховує толерантність у членів колективу, відчуття господаря свого навчального закладу.

За Л.Кацинською та А.Кашинським, учнівське самоврядування визначається як:

-          метод організації учнівського колективу, який забезпечує формування відносин, відповідальної залежності у колективі та організаторських якостей окремої особистості;

-          складова частина системи педагогічних засобів, оскільки вирішує специфічні завдання єдиного колективу;

-          результат педагогічної взаємодії вчительського та учнівського колективів;

-          діяльність, яка здійснюється самими дітьми, включаючи визначення мети та її реалізацію;

-          принцип організації життєдіяльності колективу школярів.

  

      Який зміст дитячого та молодіжного самоврядування?

Дитяче та молодіжне самоврядування є найпершою сходинкою місцевого самоврядування. Його значення полягає не в тому, щоб діти включалися до існуючих структур керівництва, управління, виконання, а в тому, аби вони набували особистого досвіду демократичних відносин.

У визначенні термінології загальної системи самоврядування дітей та молоді необхідно розмежувати та уточнити окремі поняття.

Дитяче самоврядування включає:

-          учнівське самоврядування (самоврядування учнів загальноосвітніх, позашкільних та професійно-технічних навчальних закладів);

-          самоврядування дітей та підлітків у дитячих громадських організаціях, творчих клубах, об’єднаннях тощо.

Молодіжне самоврядування відповідно включає:

-          студентське самоврядування (коледжі, технікуми, інститути, університети);

-          самоврядування дітей та підлітків у дитячих громадських організаціях, творчих об’єднаннях, трудових загонах тощо.

Дитяче самоврядування – це система координації життєдіяльності і захисту прав та інтересів дітей на певній території. Органи дитячого самоврядування можуть бути:

-          навчального закладу;

-          сільськими (селищними);

-          міськими;

-          районними (райони міста);

-          районними;

-          обласними;

-          всеукраїнськими;

-          міжнародними;

-          всесвітніми.

          Що ми розуміємо під поняттям «шкільне самоврядування»?

Сучасний загальноосвітній навчальний заклад – багатогранна соціально-педагогічна організація, яка складається з педагогічного, учнівського колективів та батьківської громадськості. Кожен з цих колективів чи об’єднань дорослих та дітей має право на самоврядування, самостійне вирішення своїх питань, задоволення потреб та інтересів в освітньому процесі. Такі функції виконують окремі відповідні органи самоврядування кожного з учасників навчально-виховного процесу:

-         

     органи самоврядування педагогів – педагогічна рада (вищий орган самоврядування педагогів навчального закладу), методична рада, методичне об’єднання вчителів, класних керівників, вихователів, психолого-педагогічні комісії та інші об’єднання педагогів;

-          

   органи учнівського самоврядування – збір учнів навчального закладу (вищий орган їх самоврядування); учнівська конференція, яка є вищим органом самоврядування учнів, що не мають змоги зібрати одночасно всіх школярів чи вихованців навчального закладу; обрана загальними зборами чи конференцією рада учнів навчального закладу (учнівський комітет, парламент, кабінет міністрів тощо), її комісії, штаби, центри та інші органи самоврядування; збори учнів класів, паралелей та навчальних змін; обрані ними ради класів, їх комісії, центри, сектори тощо;

-          

    органи батьківського самоврядування – загальні збори батьків (вищий орган самоврядування батьків у навчальному закладі); конференція батьків учнів чи вихованців навчального закладу, які не мають умов для проведення загальних зборів; обрані зборами чи конференцією батьків батьківські комітети навчального закладу; їх комісії, сектори, секції, відділи тощо; батьківські збори класів, паралелей, навчальних змін; обрані ними класні батьківські комітети, ради їх комісії, секції, сектори та інші органи самоврядування батьків;

-        

  органи загальношкільного самоврядування, які складаються з представників усіх окремих органів самоврядування учасників навчально-виховного процесу. Найбільш розповсюдженим органом загальношкільного самоврядування є Рада школи.

 Самоврядування у навчальному закладі має два рівні: самоврядування класів та загально шкільне самоврядування.

До органу самоврядування класів (гуртків, груп) входять: діти-лідери класу (гуртка, групи), представники батьківського комітету та класний керівник (педагог-наставник, куратор, керівник гуртка).

До органу самоврядування навчального закладу відповідно входять: рада дітей, представники адміністрації, педагогічної ради, батьківського комітету навчального закладу.

Існує відмінність між поняттями ,,дитяче” та ,,учнівське” самоврядування. Дитяче самоврядування передбачає самоврядування дітей у школі, позашкільному закладі, дитячій громадській організації, об’єднанні тощо. Учнівське – самоврядування учнів навчального закладу. Поняття ,,дитяче” самоврядування є дещо ширшим і включає в себе поняття ,,учнівське” самоврядування. Власне, ,,шкільне” самоврядування охоплює самоврядування трьох категорій учасників навчально-виховного процесу школи: учнів, батьків та педагогів.

На думку Д.В.Рогаткіна, шкільне самоврядування – це право, яким володіють у навчальному закладі учні, педагоги та батьки. У свою чергу, в адміністрації навчального закладу є обов’язок дати учням, педагогам та батькам можливість цим правом скористатися.

Робота в органах самоврядування вимагає від дитини активності, креативності, бажання постійного самовдосконалення.

Шкільне самоврядування є одним із найважливіших компонентів розвитку системи місцевого самоврядування, кадровим резервом якого можуть стати лідери учнівського самоврядування. Досвід участі в роботі органів учнівського самоврядування є „школою управлінської майстерності”.

.     Громадська активність дітей має проявлятися не тільки у навчальному закладі, а й  через їх роботу на рівні громади міста, району, області. Які функції регіональних органів самоврядування дітей та учнівської молоді?

Регіональними органами самоврядування дітей та учнівської молоді можуть бути: обласна (районна, міська, району міста) рада дітей, обласний (районний, міський, району міста) парламент дітей, учнівський обласний (районний, міський, району міста) комітет, обласна (районна, міська, району міста) рада старшокласників та інші. Якщо ми визначаємося з назвою „Рада старшокласників”, то повинні розуміти, що відповідно до назви дана структура повинна вирішувати питання та проблеми старшокласників, а не учнів середнього чи молодшого шкільного віку. Саме останні і не зможуть бути представлені у ній через невідповідність визначенню „старшокласники”. Рада старшокласників може організовувати заходи для молодших школярів, але свого представлення там вона не матиме. Тому назву регіонального органу самоврядування дітей необхідно вибирати свідомо й виважено.

Функції регіональних (обласних, районних, міських) органів самоврядування дітей та учнівської молоді:

-          захист прав та інтересів дітей певного регіону, навчальних закладів;

-          координація роботи органів учнівського самоврядування в регіоні;

-          сприяння реалізації регіональних програм та проектів;

-          підтримка цікавих місцевих проектів;

-          посередницька допомога у налагодженні партнерських відносин із державними та недержавними структурами;

-          організація навчання обласного (районного чи міського) активу учнівського самоврядування;

-          інформаційно-методичне забезпечення діяльності органів самоврядування різних рівнів;

-          налагодження партнерських стосунків для реалізації спільних проектів та обміну досвідом з органами дитячого самоврядування інших районів, міст, областей України та зарубіжжя;

-          побудова демократичних, правових стосунків між учасниками та партнерами дитячого самоврядування усіх рівнів.

Функції органів учнівського самоврядування навчальних закладів:

-          організація життєдіяльності колективу свого класу, групи, гуртка та навчального закладу;

-          захист прав та інтересів дітей, підлітків і молоді;

-          контроль за створенням належних умов для навчання, проживання (для вихованців інтернатів), розвитку та дозвілля дітей, підлітків, учнівської молоді;

-          ініціювання, розробка і втілення проектів, спрямованих на поліпшення навчально-виховного процесу;

-          участь у розробці планів навчально-виховної роботи закладу;

-          участь у проведенні педагогічних (батьківських) рад з питань організації життєдіяльності колективу, внесення від імені дитячого колективу пропозицій та ідей;

-          заохочення учнів до навчання та участі у громадському житті закладу;

-          організація допомоги невстигаючим учням;

-          підтримка та захист інтересів творчо обдарованих дітей;

-          пошук шляхів налагодження стосунків між учнями, батьками, педагогами, адміністрацією навчального закладу;

-          організація і проведення заходів, спрямованих на покращення екологічного стану свого населеного пункту та території закладу;

-          участь у благоустрої свого приміщення, подвір’я, наповнення кабінетів, бібліотеки;

-          підготовка та проведення тематичних заходів з питань превентивного, правового, громадянського і духовного виховання;

-          проведення соціологічних опитувань з проблем життєдіяльності колективу;

-          організація роботи з молодшими школярами;

-          організація діяльності спеціалізованих загонів: трудових, волонтерських, пошукових, правопорядку і дисципліни та інших;

-          організація самообслуговування; контроль за порядком під час чергування класу по школі та під час масових заходів;

-          організація роботи шкільного прес-центру;

-          організація дозвілля дітей, підлітків та молоді;

-          контроль та консультативна діяльність щодо питань дотримання Статуту,  положень, пам’яток, виконання планових заходів навчального закладу та органу самоврядування;

-      визначення найактивніших членів колективу, їх стимулювання та відзначення.

Зміст діяльності органів самоврядування дітей та учнівської молоді залежить від тих завдань, які визначає перед собою колектив. Прояви самоврядування можуть бути найрізноманітнішими, але їх усіх повинно об’єднувати одне: дієвий підхід до структури органів самоврядування. Спочатку необхідно зацікавити учнів конкретною громадсько-активною справою, а потім створити відповідний орган самоврядування для організації даної справи.

Органи самоврядування дітей та учнівської молоді створюються і працюють на різних рівнях.

Органи самоврядування дітей та учнівської молоді реалізують свою діяльність (за обсягом своєї роботи та за структурою) на відповідних рівнях − від нижчого до вищого:

-          ініціативна група, творча група з питань підготовки певного заходу, комісія чи комітет класу, групи;

-          клас, група, гурток, спортивна секція, волонтерський (трудовий, екологічний чи інший) загін;

-          комісія, комітет, центр, сектор, відділ органу самоврядування навчального закладу, громадської організації;

-          орган самоврядування дітей та учнівської молоді навчального закладу, громадської організації, клубу, творчого об’єднання та ін.;

-          орган самоврядування дітей та учнівської молоді селища, міста, району;

-          орган самоврядування дітей та учнівської молоді області, обласних громадських організацій, спілок, об’єднань;

-          всеукраїнські органи самоврядування дітей та учнівської молоді, органи самоврядування всеукраїнських громадських організацій, спілок, об’єднань;

-          міжнародні органи самоврядування дітей та учнівської молоді.

Робота органів самоврядування дітей та учнівської молоді базується на принципах:

-          самостійності при вирішенні питань у рамках своїх повноважень, що закріплені у Статуті навчального закладу чи органу дитячого самоврядування;

-          рівності та співпраці;

-          системності планування та реалізації намічених програм і проектів;

-          обумовленості структур та функцій системи учнівського самоврядування;

-          відповідальності органів самоврядування перед виборцями, партнерами, членами колективу, педагогами, батьками та ін.;

-          різноманітності форм та напрямів організації самоврядування дітей та молоді;

-          взаємозв’язку між окремими рівнями дитячого самоврядування;

-          неперервності та перспективності;

-          відкритості та доступності в усіх сферах діяльності;

-          добровільності та творчості;

- консультативно-педагогічної підтримки дорослими (координаторами, педагогами, спеціалістами та ін.).

Представники фундації імені князів-благодійників Острозьких пропонують доповнити дані принципи, які лежать в основі учнівського самоврядування, пунктами:

-          розширення реальних прав та повноважень органів самоврядування;

-          свідомість, самодіяльність та активність учнів;

-          доброзичлива вимога;

-          регулярна почергова змінність виборного активу;

-          відповідність віковим та індивідуальним особливостям учнів;

-          конкретизація колективних творчих справ.

Міжнародна асоціація сприяння шкільним радам, президентом якої є доктор педагогічних наук, завідувач лабораторії Інституту управління освіти РАО В.І.Бочкарьов, розробила принципи і функції діяльності громадського управління навчальним закладом: 

-          принцип законності − визначає необхідність беззаперечного виконання органами самоврядування навчальних закладів відповідних законів України, типових положень, статутів, інших нормативно-правових документів, дія яких стосується сфери освіти;

-          принцип представництва, у відповідності з яким колективи чи асоціації дорослих і дітей повинні мати своїх представників в обраних ними органах управління та самоуправління;

-          принцип рівноправності − всі учасники громадського управління повинні мати рівні права членів навчально-виховного процесу і володіти правом вирішального голосу під час прийняття того чи іншого рішення у своєму колективі, асоціації чи навчальному закладі;

-          принцип виборності − у відповідності з ним органи громадського управління та самоврядування набувають відповідних повноважень у результаті демократичних виборів;

-          принцип оновлення та наступності − вимагає періодичного оновлення складу органів самоврядування у відповідності з нормами, що викладені в документах навчального закладу; разом з цим повинна забезпечуватися наступність у роботі між попереднім та наступним складом того чи іншого органу самоврядування;

-          принцип демократії передбачає залучення до самоуправлінської діяльності якнайбільшої кількості учасників навчально-виховного процесу; при цьому форми прямої демократії – загальні збори – повинні мати пріоритетне значення перед формами представницької демократії (конференціями, зборами делегатів, членами обраних органів самоврядування);

-          принцип колегіальності та персональності, який передбачає колегіальне прийняття управлінських рішень і разом з цим забезпечує персональну відповідальність за виконання та результативність прийнятих рішень;

-          принцип гуманності − органи самоврядування членів навчально-виховного процесу  закладу, відповідальні та уповноважені особи повинні будувати свою діяльність на основі духовних цінностей, толерантності, приймати рішення і реалізовувати їх в інтересах учня, батька, педагога, працівника навчального закладу; міра відповідальності та стягнення повинні бути жорсткими, але гуманними, які не принижують гідність дорослого чи дитини;

-          принцип відкритості та гласності, відповідно до якого вся робота органів самоврядування навчального закладу повинна бути відкритою для кожного члена колективу і забезпечувати можливість отримання ним оперативної та достовірної інформації про їх діяльність;

-          принцип цільової направленості діяльності органів громадського самоврядування на реалізацію освітніх і виховних потреб та інтересів учасників навчально-виховного процесу;

-          принцип узгодженості та порад − перед прийняттям будь-якого рішення потрібно обов’язково порадитися з членами навчально-виховного процесу, колективу, вислухати думку інших і приймати рішення на основі згоди всіх чи більшості;

-          принцип розподілу повноважень і відповідальності, який вимагає чіткого розмежування владних повноважень і сфер відповідальності між усіма органами самоврядування та їх лідерами;

-          принцип свободи та самодіяльності, який визначає можливість кожного з членів органу самоврядування вільно обирати методи та форми реалізації колегіально прийнятого рішення і при цьому проявляти активність, творчість, самостійність і самодіяльність;

-          принцип критики та самокритики, згідно з яким повинна забезпечуватися свобода слова, критики та самокритики, яка при цьому не допускає приниження гідності оточуючих людей;

-          принцип звітності − всі обрані органи самоврядування навчально-виховного процесу та їх члени регулярно, у повній відповідності до положень Статуту навчального закладу та інших локальних актів, звітують перед своїми обранцями про зміст та результати своєї діяльності.

Які функції педагога-координатора самоврядування дітей 

та учнівської молоді

Осередком діяльності може стати гурток чи творче об’єднання, що працюватиме в напрямі організації діяльності та навчання лідерів учнівського самоврядування шкільного, позашкільного, міського і районного рівнів. У такому випадку керівник даного гуртка чи творчого об’єднання може взяти на себе функції координатора обласного, районного чи міського органу самоврядування дітей та молоді, а також координувати роботу органу самоврядування дітей та молоді позашкільного закладу. Завданнями діяльності координатора самоврядування дітей та молоді є:

-          проводити навчання лідерів регіонального органу учнівського самоврядування, а також лідерів учнівського самоврядування свого позашкільного закладу;

-          організовувати навчання лідерів учнівського самоврядування навчальних закладів, діти яких виявили бажання працювати в даному гуртку чи творчому об’єднанні. Керівник гуртка позашкільного закладу не бере на себе координацію діяльності органів учнівського самоврядування навчальних закладів, діти з яких навчаються у гуртку. Він лише допомагає вихованцям розвинути свої організаторські та лідерські здібності, набути необхідні для цього знання;

-          вивчати та адаптувати кращий досвід, наукові та методичні рекомендації з питань організації учнівського самоврядування різних рівнів до умов свого регіону, до можливостей свого позашкільного навчального закладу, а також напрацьовувати й узагальнювати власний досвід роботи;

-          готувати та узгоджувати з відповідальними особами плани роботи, програми сесій та засідань регіональних органів самоврядування дітей та учнівської молоді та органу учнівського самоврядування позашкільного навчального закладу;

-          на заняттях гуртка чи творчого об’єднання разом з вихованцями проводити підготовку до чергової зустрічі лідерів відповідного органу самоврядування дітей та учнівської молоді. Діти разом з керівником розробляють потрібну документацію, готують інформаційні матеріали, добирають та вивчають необхідні ділові, рольові та інші ігри, які будуть проведені під час чергової сесії лідерів учнівського самоврядування, розподіляють між собою доручення, готуються до їх виконання.

Керівником гуртка лідерського спрямування організовуються ділові та інші зустрічі, сесії, засідання керівного органу самоврядування дітей міста або району, позашкільного закладу. У такому випадку вихованці гуртка, відповідно до своєї готовності та здібностей, є організаторами, ведучими, тренерами, наставниками, консультантами вищезазначених заходів. Це дає їм, крім теоретичного, ще й практичний досвід роботи з ровесниками.

Завдяки даній системі успішно реалізовується робота „діти − дітям”, забезпечується можливість реального учнівського самоврядування, організації дітьми свого колективу, набуття ними та передачі лідерського й організаторського досвіду.

Діти разом із керівником гуртка, координатором учнівського самоврядування, в рамках тематики занять, створюють необхідну інформаційно-методичну базу діяльності та координують роботу комісій регіонального та позашкільного органів самоврядування дітей, ведуть ділові переговори з партнерами, висвітлюють діяльність у засобах масової інформації.

Тож якщо керівник гуртка, про діяльність якого йшла мова вище, є координатором учнівського самоврядування регіону, робота органів самоврядування дітей та учнівської молоді буде більш ефективною. Маючи години гурткової роботи, колектив дітей-лідерів, певні повноваження, він забезпечує вирішення організаційних моментів роботи учнівського самоврядування регіону, позашкільного навчального закладу.

Для організації такої діяльності необхідна певна методична база, основа. Пошук та створення інформаційно-методичних матеріалів для забезпечення діяльності керівників гуртків є одним із напрямів роботи відповідного методиста відділу (управління) райдержадміністрації, міської ради, позашкільного навчального закладу.

               Отже, ми маємо вже кілька осіб, які у тісній співпраці створюють умови для розвитку самоврядування дітей та учнівської молоді у регіоні.

Умови, які сприяють підвищенню ефективності діяльності органів самоврядування дітей та учнівської молоді.

Для успішного розвитку самоврядування необхідно створити умови, які сприяють ефективності учнівської діяльності. Основними з них є:

-          глибока зацікавленість у розвитку самоврядування адміністрації, всього педагогічного колективу, батьків, самих учнів, а для регіональних органів дитячого та молодіжного самоврядування – ще й місцевої влади та органів місцевого самоврядування;

-          надання органам учнівського самоврядування реальних прав та можливостей організовувати своє життя та діяльність;

-          наявність тих чи інших органів управління колективом повинна бути доцільною з урахуванням специфіки та потреб закладу освіти чи регіону;

-          вироблення чіткої структури учнівського самоврядування та визначення концептуальних основ її діяльності (статут чи концепція учнівського самоврядування);

-          наявність документів, що визначають діяльність учнівського самоврядування в навчальному закладі, регіоні (положення, регламент, план роботи, пам’ятки тощо);

-          чіткий розподіл обов’язків як учнів, відповідальних за певну ділянку роботи, так і дорослих (педагогів-консультантів, координаторів, батьків та ін.);

-          інтелектуальне наповнення змісту діяльності;

-          систематична робота з активом;

-          проведення демократичних виборів керівного складу органів самоврядування дітей;

-          організація системи змагання;

-          відсутність привілеїв організаторам;

-          гласність;

-          вироблення системи нагородження та заохочення;

-          формування шкільних традицій та традицій команди лідерів;

-          підвищення рівня готовності вчителів до організації та проведення виховної роботи зі школярами.

Учнівське самоврядування – це явище складне та довготривале. Його не можна просто скопіювати, перенести до себе схему іншого навчального закладу, що ефективно працює. Його можна тільки виплекати самостійно, пристосувати до умов власного навчального закладу, потреб та бажань колективу, рівня його розвитку та можливостей.

Кожен колектив обирає свій шлях до самоврядування. Результат його вибору залежить від:

-          особистого ставлення директора і педколективу до самоврядування та його меж;

-          зацікавленості та готовності колективу працювати в інших умовах, по-новому;

-          знань педагогів та директора основ теорії соціального управління;

-          готовності батьківського комітету до партнерських  відносин з органами самоврядування дітей.

У деяких навчальних закладах самоврядування розуміють як окремий недовготривалий захід, що зводиться до організації чергування, проведення Дня самоврядування із виконанням учнями функцій директора та вчителів, що здебільшого є формалізацією справи, грою у самоврядування. Маємо випадки, коли самоврядування дітям нав’язують зверху: береться готова схема, обираються органи, визначається регламент та імітується самоврядування.

Для того, щоб самоврядування як засіб розвитку особистості існувало реально, необхідними умовами насамперед є:

-          готовність педагогів та дітей, їх зацікавленість;

-          діяльність у цьому напрямі протягом певного часу, вироблення власного досвіду, його аналіз;

-          відповідальність усіх сторін та кожного з учасників особисто;

-          зумовлена необхідність у самоврядуванні та її правова основа.

 Завдання, що стоять перед педагогічними працівниками щодо сприяння розвитку самоврядування дітей та учнівської молоді у навчальному закладі

Перш ніж розпочати створювати чи активізовувати роботу органів самоврядування дітей та учнівської молоді, потрібно чітко визначити участь кожної категорії педагогічних працівників у даному процесі. Узгодити підпорядкування, мету, конкретні цілі, завдання і кінцевий результат, взявши до уваги особистість кожного учня, колектив класу, групи, гуртка; колектив навчального закладу, громади певного регіону.

Адміністрація, керівники управлінь, відділів освіти, навчальних закладів, їх заступники визначають межі діяльності органів самоврядування дітей. Від їх рішення, визнати чи не визнати існування та активну роботу дітей-лідерів як партнерів, залежать обсяги, розмах та результативність дитячого самоврядування, ставлення до нього інших педагогічних працівників.

Керівники, які серйозно ставляться до питань учнівського самоврядування, націлюють роботу своїх педагогічних працівників на співпрацю з дітьми, підтримку їх ідей, пошук шляхів взаєморозуміння та партнерства в питаннях організації життєдіяльності єдиного колективу учнів, педагогів та батьків; сприяють організації навчання та наданню методичної і практичної допомоги.

Адміністрація не завжди може поділяти думку та прагнення дітей-лідерів. У такому разі розпочинається процес переговорів, результатом якого повинна бути взаємодомовленість двох сторін на основі не простої заборони чи принципової відмови, а аргументації конкретних думок, пропозицій, побажань, відмов, застережень. Проводиться ряд ділових зустрічей, кожна з яких дозволяє сторонам удосконалити свої пропозиції, допрацювати певні питання і прийти до рішення, яке задовольнить обидві сторони. Для такої роботи дорослі повинні бути мудрими і терплячими, поважати думку дітей, дозволити їм робити помилки, шукати правильні обґрунтовані рішення, зрозуміти самим слабші сторони своїх проектів. Це і буде участь дітей у процесі прийняття рішень.

Спеціалісти управлінь та відділів освіти, інспектори, методисти вивчають,аналізують подані координаторами самоврядування дітей та учнівської молоді різних рівнів пропозиції, програми, плани роботи, розробки заходів, занять гуртка, ділових зустрічей, документацію та інше; готують відповідні методичні рекомендації, організовують навчальні семінари, обмін досвідом, надають консультаційну допомогу тим координаторам, котрі її потребують. Спеціалісти управлінь та відділів освіти, інспектори, методисти є посередниками між педагогами-практиками (координаторами) і керівниками освіти певного регіону.

Важливим фактором організації діяльності органів учнівського самоврядування на рівні навчальних закладів є підтримка ініціативи дітей-лідерів з боку адміністрації та педагогів. Вона може полягати у наступному:

Директор, заступник директора навчального закладу:

-          спрямовує і координує зусилля всіх учасників навчально-виховного процесу (спільно з органом учнівського самоврядування) на його вдосконалення, забезпечує єдність їхніх дій;

-          сприяє у піднесенні престижу органів самоврядування, підтримує корисні починання, допомагає створити у колективі атмосферу, за якої члени педагогічного колективу зважають на думку та рішення органів учнівського самоврядування;

-          безпосередньо працює з органами учнівського самоврядування.

Педагог-організатор:

-          спільно із заступником директора навчального закладу з питань виховної роботи організовує роботу органу учнівського самоврядування навчального закладу;

-          оформляє та веде відповідні документи, ділові папери;

-          систематично проводить навчання дітей-лідерів;

-          координує організацію та проведення засідань, нарад, ділових зустрічей комісій (комітетів, центрів, міністерств тощо) органу учнівського самоврядування навчального закладу;

-          організовує разом з учнями підготовку та проведення загально шкільних заходів;

-          координує реалізацію завдань, програм, проектів комісій (комітетів, центрів, міністерств тощо) органу учнівського самоврядування навчального закладу;

-          постійно співпрацює з соціальним педагогом, психологом, класними керівниками та керівниками відповідних гуртків.

Соціальний педагог:

-          проводить навчання дітей-лідерів з питань організації їх роботи з ровесниками, дітьми молодшого шкільного віку, дітьми, схильними до правопорушень, сиротами, дітьми з обмеженими можливостями, дітьми з багатодітних та малозабезпечених сімей;

-          надає відповідні консультації у процесі роботи;

-          допомагає дітям-лідерам, дітям-організаторам, класним керівникам (кураторам, вихователям-наставникам) або керівникам гуртків у питаннях згуртування колективу, профілактики конфліктних ситуацій;

-          організовує свою діяльність у тісній співпраці з координатором учнівського самоврядування, дітьми-лідерами та дітьми-організаторами з реалізації програм, проектів та заходів, проведення тренінгів, опитувань, аналізу проведених анкетувань;

-          разом з дітьми-лідерами, головами відповідних комісій на основі аналізу анкетувань, прямих та непрямих опитувань формує бази даних про дітей, які потребують індивідуального підходу, перелік проблемних ситуацій, у які найчастіше потрапляють діти, визначає їх пріоритетність, допомагає дітям-лідерам підготувати і провести відповідні просвітницькі та профілактичні заходи тощо.

Психолог:

-          навчає дітей-лідерів роботі з групами своїх ровесників, основ тренерської майстерності;

-          допомагає координатору учнівського самоврядування, класним керівникам (кураторам, вихователям-наставникам) або керівникам гуртків з питань формування у дітей-лідерів, дітей з організаторськими здібностями та дітей-виконавців впевненості в собі;

-          допомагає дітям-лідерам, дітям-організаторам, класним керівникам (кураторам, вихователям-наставникам) або керівникам гуртків у вирішенні питань згуртування колективу, мотиваційної діяльності, профілактики конфліктних ситуацій;

-          організовує свою діяльність у тісній співпраці з координатором учнівського самоврядування, дітьми-лідерами та дітьми-організаторами щодо реалізації програм, проектів та заходів, проведення тренінгів, опитувань, аналізу анкетувань з превентивного, духовного, громадянського виховання, профорієнтації та ін.;

-          разом з дітьми-лідерами, головами відповідних комісій на основі аналізу анкетувань, прямих та непрямих опитувань формує бази даних про дітей, які потребують індивідуального підходу; надає консультації членам комісії з питань допомоги дітям у проблемних ситуаціях, дітям-волонтерам.

Класний керівник (куратор, вихователь-наставник):

-          допомагає у створенні учнівського самоврядування класу, координує його роботу;

-          надає інформаційно-методичну та практичну допомогу дітям-лідерам, головам комісій, відповідальним за проекти або певні ділянки роботи;

-          узгоджує виховний план класного керівника з планом роботи органу учнівського самоврядування класу, прогнозує проведення спільних заходів згідно з планом виховної роботи класу та навчального закладу;

-          організовує інтерактивні форми проведення виховних годин, дає можливість дітям-лідерам проводити просвітницькі та виховні заходи, ділові ігри, вирішувати організаційні питання життєдіяльності класного колективу тощо.

Педагоги-предметники навчальних закладів менше залучаються до роботи учнівського самоврядування. Це відбувається тільки у певних моментах:

-          під час підготовки предметних тижнів, олімпіад, конкурсів результативнішою буде робота у співпраці: діти-лідери беруть на себе частину організаційних питань і заохочення дітей навчального закладу до участі у заходах, підтримки своїх ровесників, залучення батьків, спонсорів;

-          при наявності у класі невстигаючих учнів з даного предмету (організація взаємодопомоги „учень - учневі” дітьми, що гарно знають даний предмет, тим, хто з певних причин не встигає у навчанні);

-          організації інформаційно-методичного поповнення кабінету (благодійна діяльність у формі збору книг відповідної тематики, підбір матеріалів у мережі Інтернет, оформлення презентаційних слайдів, стендів тощо).

Організацією такої роботи займається комісія з питань загальної і позашкільної освіти та всі бажаючі учні навчального закладу. Для цього даною комісією разом з вчителями-предметниками розробляються міні-проекти і реалізовуються дітьми-лідерами у тісній співпраці з педагогами.

На рівень міста, району, області такі проекти виносяться тільки при потребі в них більшої кількості органів самоврядування навчальних закладів регіону для вирішення певних питань на вищому рівні та залучення додаткових коштів, інформації, консультантів, спеціалістів.

За умов правильної підходу до співпраці з дітьми-лідерами, члени комісій органу самоврядування навчального закладу стануть дієвими помічниками у підготовці та організації заходів у навчальному закладі з кожного окремого предмету. Вчителі можуть надавати консультації, методичну та практичну допомогу дітям при організації ними певних заходів та акцій.

Рішенням педагогічної ради закріплюються вчителі-консультанти. Для побудови ефективної системи роботи учнівського самоврядування навчального закладу адміністрація повинна визначити єдину принципову лінію взаємодії педагогів та учнів.

Батьки учнів навчальних закладів юридично не менше за педагогів чи своїх дітей зацікавлені в успішній роботі навчального закладу. Поряд із педагогічними працівниками та учнями батьки є (відповідно до Типового положення про загальноосвітній навчальний заклад) учасниками навчально-виховного процесу. Тому вони повинні мати можливість сприяти організації навчально-виховного процесу та життєдіяльності колективу навчального закладу.

Класні керівники, педагоги-організатори, психологи, соціальні педагоги, координатори регіональних органів самоврядування дітей безпосередньо працюють з дітьми-лідерами та іншими дітьми навчального закладу, міста, району, області. Вони як ніхто краще знають усі деталі, можливості, потенціал як кожної дитини, так і окремих колективів класів, груп, комісій, центрів чи дитячих міністерств. Також ці педагоги відпрацьовують конкретні методики практично, вносять у їх зміст корективи, вишукують нові форми роботи та підходи до вирішення тієї чи іншої проблеми.

Робота у парі педагога-практика і методиста дає в результаті хороші, практично перевірені й удосконалені та методично обґрунтовані рекомендації, посібники, програми тощо.

Пам’яткалідеру, керівнику, координатору чи консультанту учнівського самоврядування

Шановний колего!

Якщо у Вашій школі діє учнівське самоврядування і Ви його лідер, керівник, координатор, консультант чи учасник, пам’ятай:

-          на старому далеко не поїдеш, тому ускладнюй, збагачуй, змінюй діяльність самоврядування;

-          ваш шлях − від ускладнення діяльності до ускладнення організаційної структури, а не навпаки;

-          вміло поєднуй тимчасові та постійні групи, організаційні структури, ради, комітети, штаби;

-          власні особисті соціальні інтереси, захоплення поєднуй із прагненням, інтересами дітей;

-          розвивай соціальну мотивацію дітей, соціальне звучання їхньої діяльності (якщо підліток носить „каміння”, вчи його думати про „кам’яницю”, яка вибудується з цього каміння);

-          допомагай встановленню контактів органів самоврядування з іншими школярами, іншими об’єднаннями, організаціями; порівняння, спілкування з іншими однолітками – потужна сила для розвитку;

-          обговорюй з дітьми проблеми учнівського самоврядування, обмірковуй спільно з ними перспективи;

-          роз’яснюй педагогам, адміністрації, батькам, представникам владних структур та недержавних організацій діяльність органів учнівського самоврядування, обговорюй із компетентними людьми проблеми вашого розвитку;

-          пам’ятай: діяльність в органах самоврядування дітей і молоді – це не педагогіка, а соціальна дія, соціальне життя;

-          пам’ятай: учнівське самоврядування – це педагогічна умова раціонального розвитку школярів; думай про те, як підтримати їх під час вирішення їхніх проблем, як допомогти їм зайняти сприятливу позицію у світі ровесників, підтримуй їх в успіхах та досягненнях.

Головними стратегічними правилами побудови, становлення та розвитку органів самоврядування дітей та учнівської молоді повинні бути:

§  не насаджувати, а мотивувати;

§  краще повільніше, та краще;

§  ініціатива повинна йти від дітей;

§  спочатку навчитися на малому, потім братися за велике і серйозне та ін.

Етапи, які потрібно пройти, організовуючи роботу 

органів самоврядування дітей та учнівської молоді, за час від створення до реальної, ефективної системної роботи.

З метою ґрунтовнішої організаційної та методичної підготовки, зацікавлення дітей та дорослих роботою органів дитячого самоврядування різних рівнів (від шкільного до обласного), підбору та формування лідерських команд, позитивного іміджу новостворених дитячих самоврядних структур, роботу органу самоврядування дітей краще організувати в кілька етапів. Наприклад:

Мотиваційний етап – 3 місяці:

-          обґрунтування та розвиток ідеї;

-          створення ініціативної групи;

-          залучення нових членів до групи організаторів дитячого самоврядування;

-          підготовка статутних документів;

-          формування громадської думки.

Організаційно-підготовчий етап – 1 рік:

-          обговорення та затвердження статутних документів;

-          навчання ініціативної групи;

-          побудова обласної структури;

-          формування колективу Школи лідерів обласної ради дітей;

-          створення та організація діяльності районних та міських рад дітей;

-          розробка робочих документів, програм діяльності комісій (комітетів, центрів тощо);

-          удосконалення механізмів роботи, навчання депутатів обласного, районних та міських рад дітей;

-          створення власних засобів масової інформації;

-          налагодження партнерських зв’язків.

Етап становлення – 2 роки:

-          аналіз інтересів, запитів та проблем дітей та учнівської молоді;

-          пошуки шляхів їх вирішення, лобіювання;

-          реалізація пілотних міні-проектів;

-          формування та згуртування команд лідерів дитячого самоврядування через самостійну практичну діяльність;

-          корегування статутних та робочих документів, планів роботи.

   Етап функціонування – 5 років:

-          включення у процес захисту прав та інтересів дітей;

-          виголошення проблемних питань на міському, районному та обласному рівнях;

-          організація та координація проведення регіональних програм та проектів;

-          співпраця з органами державної влади;

-          партнерство та співпраця на всеукраїнському рівні тощо.

Підсумково-аналітичний етап – 1 рік:

-          проведення моніторингових досліджень результативності реалізації програми;

-          проведення підсумкових конкурсів кращих районних та міських рад дітей;

-          проведення учнівської конференції з питань необхідності продовження реалізації даної програми, її вдосконалення, реорганізації тощо.

У процесі роботи один етап діяльності органів учнівського самоврядування поступово переходить в інший. Але разом з цим може бути готовність дітей перейти до наступного етапу, паралельно завершуючи певні питання та проекти попереднього.

Через 3-5 років активної, системної діяльності кожна організація починає відчувати спад активності своїх членів і тому потребує реорганізації чи активізації її частин чи всієї структури, перегляд систем та форм діяльності, введення нових сучасних форм, підходів, методів тощо. Тому робота починається спочатку, зі створення ініціативної групи і роботи на реалізацією плану активізації діяльності свого улюбленого колективу.

Технологія організації (активізації)

діяльності органів самоврядування

дітей та учнівської молоді

1.                 Створення ініціативної групи з питань організації (реорганізації) дитячого чи учнівського самоврядування.

2.                 Вивчення й аналіз реального стану самоврядування учнів у закладі чи регіоні.

3.                 Визначення проблем та формування завдань, які потрібно вирішити з даного питання.

4.                 Аналіз можливостей членів педагогічного колективу для організації роботи з певними ланками або членами органу самоврядування дітей.

5.                 Аналіз досвіду учнів (загального та індивідуального) з питань організаторської діяльності. Проведення бесід з дітьми, які мають організаторські здібності, анкетувань та опитувань серед дітей закладу з метою визначення їх інтересів, захоплень та бажань у самореалізації.

6.                 Добір, підготовка та вивчення методичної й наукової літератури, досвіду роботи інших регіонів області, України, світу з питань самоврядування та громадського виховання.

7.                 Проведення круглих столів, педрад, засідань, методичних об’єднань, учнівських зборів, диспутів, дебатів, конференцій з даної теми.

8.                 Колективний пошук оптимальної структури самоврядування з урахуванням специфіки школи чи позашкільного закладу.

9.                 Визначення мети, завдань, пріоритетів у роботі органу дитячого самоврядування.

10.             Розробка основної документації (Статут чи Положення, Регламент роботи, Угода про співпрацю, Положення про вибори керівного складу тощо).

11.             Організація і проведення виборчої кампанії (голови органу самоврядування закладу та голів комісій).

12.             Обговорення передвиборчих програм кандидатів, поданих до виборчої комісії, їх аналіз, вибір цікавих ідей.

13.             Розробка програми діяльності органів самоврядування на основі програми кандидата-переможця з урахуванням цікавих ідей інших кандидатів.

14.             Конкурс проектів діяльності певних комісій.

15.             Визначення кола прав та обов’язків органу учнівського чи дитячого самоврядування, окремих комісій, членів тощо.

16.              Розробка інструктивних та методичних документів і рекомендацій (декларацій, договорів, угод, правил, законів, інструкцій, алгоритмів, пам’яток тощо).

17.             Визначення першочергових, невідкладних завдань для роботи органу самоврядування.

18.             Підготовка кураторів, консультантів і тренерів для навчання активу та організації роботи певних ланок самоврядування.

19.             Формування активу ядра учнівського самоврядування.

20.             Створення шкіл (секцій) навчання лідерів та дітей, які бажають розвинути й удосконалити організаторські вміння та навички.

21.             Розробка системи взаємної інформованості між різними ланками дитячого самоврядування.

22.             Пошук партнерів зі спільної діяльності, консультантів, спонсорів, дорослих, що цікавляться розвитком дитячого лідерського руху і готові надати конкретну допомогу.

23.             Забезпечення підтримки роботи органів самоврядування дітей та учнівської молоді у вищих ланках управлінських структур та місцевого самоврядування.

24.             Розробка фірмового стилю органів самоврядування дітей.

25.             Діагностика різних аспектів розвитку і функціонування моделей учнівського самоврядування, систематичне вивчення громадської думки (учні, батьки, вчителі, громадськість), моделювання рейтингової шкали.

26.             Створення системи стимулювання творчого самовдосконалення лідерів, активних учнів, батьків, вчителів, партнерів тощо. Проведення підсумкових конкурсів, оглядів на звання  найактивнішого колективу, активу класу (гуртка), лідера класу (гуртка), школи (позашкільного закладу). Організація і проведення щорічного рейтингового опитування за номінаціями „Найдієвіший депутат”, „Кращий голова комісії”, „Куратор року”, „Комісія року”, „Суперпартнер” тощо) та конкурсної шоу-програми „Лідер року” .

27.             Наприкінці етапу становлення перед початком роботи в етапі функціонування − аналіз проведеної роботи, перегляд стратегії й тактики діяльності, удосконалення і внесення можливих змін у роботу окремих ланок, планування роботи етапу функціонування на 2-3 роки.

Організаційні форми діяльності 

органів самоврядування дітей та учнівської молоді

Загальний збір

Загальний збір проводиться не менше двох разів на рік. Як правило, це відбувається на початку і в кінці навчального року. Обидва можуть бути офіційно-діловими, але в той же час і урочистими.

Перший збір (у жовтні) може бути присвячений призначенню на посаду голови ради (президента країни, республіки тощо) та голів комісій (міністерств, центрів). На ньому також обговорюються і затверджуються усіма членами колективу нові Закони, положення щодо організації життя і діяльності учнівської громади. Голови комісій презентують програми діяльності, плани роботи тощо.

Другий збір (у кінці травня) присвячується підбиттю підсумків роботи, аналізу рейтингів і нагородження переможців поетапного конкурсу „Лідер року”.

Загальні збори приймають певні рішення щодо вирішення проблемних питань життя школи, позашкільного закладу чи регіону, заслуховують звіти органів учнівського самоврядування, обирають новий склад, аналізують хід виконання прийнятих рішень, окреслюють нові завдання, оцінюють роботу різних об’єднань, визначають перспективи розвитку колективу, учнівської громади, заслуховують думки, пропозиції та застереження дорослих – партнерів учнівського самоврядування.

Загальношкільні збори – колективний орган учнівського самоврядування, на якому присутні всі учні (1-11 класів), педагоги, члени батьківського комітету та представники державних і недержавних структур. Вони можуть висловлювати власні думки, вносити пропозиції з тих чи інших питань, що обговорюються. Але вирішальне право голосу на загальних зборах учнівського колективу мають діти (у тих питаннях, що стосуються тільки учнів). Дорослі мають право дорадчих голосів, висловлення свого ставлення до того, про що йде мова, надання підтримки чи виголошення застереження з тих чи інших питань.

Якщо обговорюються питання, в яких беруть участь на рівних умовах учні, педагоги і батьки, − голосують усі.

У практиці закладів освіти застосовують кілька форм проведення загальношкільних зборів:

1. -          настановчі;
2. -          виборчі;
3. -          звітні;
4. -          екстрені;
5. -          урочисті;
6. -          інші.

Визначальною темою загальношкільних зборів є вирішення першочергових завдань розвитку та діяльності. Як правило, загальними зборами починається чи завершується певна справа, якою живе чи буде жити колектив школи.

Загальношкільні збори сприяють формуванню колективної думки, розвитку почуття співучасті у загальних справах, відповідальності за свої слова та дії.

Прийняті на загальних зборах рішення – це своєрідний обов’язкові для виконання усіма учнями навчального закладу.

Деяких навчальні заклади практикують замість загальних зборів проводити учнівську конференцію.

Конференція – представницький орган, а загальні збори передбачають участь усіх дітей. Якщо ми прагнемо залучити до активної участі у роботі органів учнівського самоврядування якнайбільшу кількість дітей, тоді необхідно, щоб всі учні навчального закладу були присутні на зборах хоча б два рази на рік. Це передбачає:

-          відчуття своєї, хоча б невеликої, значимості у рішенні того чи іншого питання (адже я голосую, і від того, як я проголосую, може змінитися результат і хід подій, я маю право вибору тих чи інших заходів, складових плану роботи, статей Закону тощо);

-          ознайомлення кожної дитини з програмами, планами та роботою лідерів учнівського самоврядування, спостереження за їх уміннями та навичками, визначення їх значимості у порівнянні зі своїм статусом у колективі (мотивація до дії, активної участі);

-          відчуття єдиного колективу, його значимості і можливостей; згуртування учнівської громади.

Особливими моментами духовного піднесення є загальне виконання Гімну України на початку і наприкінці зборів, виголошення урочистої обіцянки президента (голови) і голів комісій. Єдина умова: такий стан необхідно створити. Як саме? Всі діти-лідери повинні знати слова Гімну напам’ять і не соромитися виконати його серйозно і від душі. Цей стан передається і тим, хто звик до несерйозної поведінки. Це стимулює і підтягує їх.

Участь дітей початкової школи теж необхідна на даному зібранні, адже:

-          вони є членами колективу і мають таке ж право на участь, як і всі інші;

-          це стимулює їх серйозно ставитися до обов’язків, які вони виконують у класі;

-          вони мають за взірець дітей-лідерів, до рівня яких їм необхідно підтягуватися;

-          готуються психологічно у середніх та старших класах стати членами органів учнівського самоврядування.

Учні початкової школи не зможуть висидіти весь час проведення зборів. Тому їм необхідно приділити увагу на початку, вислухати звіт роботи комісії з питань роботи з дітьми молодшого шкільного віку, звіти та виступи молодших школярів-лідерів, їх плани на певний період, їх проблеми, пропозиції чи прохання. Але все це – після урочистих церемоній відзначення кращих. Далі усі під оплески проводжають малят займатися своїми справами, а інші продовжують працювати.

Звичайно, зібрати усіх учнів у шкільному актовому залі неможливо. Тому тут потрібна допомога місцевих органів влади, адміністрації підприємства, яке працює поруч, чи інших осіб у наданні можливості провести дане зібрання в їх залі. В теплий період року такі збори можуть бути проведені на подвір’ї навчального закладу за умови чіткого дотримання регламенту виступаючими.

Однією з важливих колективних форм самоврядування є учнівська конференція. На відміну від зборів, на яких присутні всі учні, педагоги, батьки та інші представники, на конференцію приходять тільки делегати від первинних дитячих колективів, педагогічного та батьківського колективів, ради навчального закладу, запрошені спеціалісти з питань, що розглядаються на конференції.

Учнівську конференцію ні в якому разі не можна перетворювати на урок-конференцію, теоретичний чи методичний захід. Критерії ефективності конференції – високий рівень активності школярів, відповідальність її учасників за внесені пропозиції та прийняті рішення. Крім вищеназваних форм проведення зборів учнів чи їх представників, може бути форум, пленарне засідання, круглий стіл тощо.

Усі форми проведення таких зустрічей можуть носити проблемний характер, тобто виносити на обговорення певну проблему із життя колективу, аналізувати її, шукати разом шляхи її вирішення, приймати рішення і працювати далі над його реалізацією. Протягом наступної зустрічі відбувається підбиття підсумків даної роботи, заслуховуються звіти про виконання рішення.

У багатьох навчальних закладах під час підготовки до проведення загальношкільних зборів (конференції, форуму та ін.) створюються творчі групи, до складу яких входять представники від учнівського, педагогічного та батьківського колективів. Рішення загальних зборів стосується інтересів всього навчального закладу, його єдиного колективу дітей, вчителів та батьків.

Тепер дещо деталізуємо:

Загальні збори – збори усіх учнів навчального закладу, від наймолодших до найстарших, із запрошенням до участі дорослих – партнерів учнівського самоврядування.

Конференція, форум – представницькі органи керівництва та прийняття рішень. На них запрошуються  по 2-10 представників від кожного класу, групи тощо залежно від можливостей та потреб.

Пленарне засідання – нарада дітей-лідерів, членів органу самоврядування навчального закладу. На пленарне засідання запрошуються всі депутати учнівської ради чи парламенту навчального закладу, включаючи голів та представників класів (1-11 кл.).

Нарада чи Рада лідерів – збір усіх лідерів органу самоврядування учнів: голови, (президента), його заступників, голів комісій органу самоврядування навчального закладу та голів рад класів (старост). У даному випадку деякі діти можуть виступати і в ролі лідера класу, і в ролі голови комісії чи заступника голови, (президента) ради школи.

Засідання комісії може бути для членів комісії та розширеним.

1.      Засідання комісії учнівського органу самоврядування – це 5-10 осіб, котрі входять до складу депутатів ради навчального закладу і працюють в одній команді над організацією роботи певного напряму.

2.      Розширене засідання комісії органу самоврядування навчального закладу – крім офіційного складу загальношкільної комісії, запрошуються голови (а при можливості і їх заступники) усіх відповідних комісій класів. Також на розширене засідання можуть бути запрошені директор, заступники, педагоги, відповідні фахівці, представники державних та недержавних закладів, установ, організацій.

Засідання комісії розглядає стратегічні плани, програми, розробляє певні заходи, аналізує роботу загальношкільної та класних комісій. Розширене засідання має на меті:

-          вислухати всі досягнення, проблеми, пропозиції представників відповідних комісій класів;

-          обговорити їх участь у певних заходах, акціях, що пропонуються до реалізації;

-          надати необхідну інформаційну, консультаційну, методичну чи іншу допомогу;

-          і головне, згуртувати всіх у єдину команду, з єдиними прагненнями, енергією, бажанням творити, діяти і залучати інших дітей та дорослих до даного виду діяльності.

Загальні збори класу (групи, загону) – зібрання усіх членів первинного колективу, педагогів, представників адміністрації навчального закладу, батьків та гостей.

На ньому вирішуються усі питання життєдіяльності колективу. Збори також можуть бути урочистими, діловими, проблемними тощо. Готують і проводять такі збори голова (староста) класу (групи) та його заступники. Свої дії вони узгоджують із класним керівником або особою, яка його заміняє.

На рівні обласної, районної чи міської ради дітей проводяться пленарні засідання, які проходять у рамках чергової сесії депутатів певного скликання даного регіону. Наступні схеми на прикладі діяльності обласної ради дітей Київщини наочно демонструють хто може бути учасниками пленарного засідання і їх участь та повноваження.

Розподіл повноважень та доручень 

між лідерами учнівського самоврядування

Голова (президент) − це справжній лідер самоврядування. Він має бути обізнаний зі станом усіх справ, що виконуються, реалізуються чи готуються у колективі. Повинен уміти надати тактовну і повноцінну допомогу будь-кому із членів свого колективу у виконанні того чи іншого завдання, сприяти встановленню доброзичливих та теплих стосунків між усіма учасниками процесу самоврядування, піклуватися про створення позитивного іміджу своєї організації, закладу.

Голова (президент):

-          слідкує за виконанням Статуту та законів навчального закладу;

-          координує і контролює роботу органу учнівського самоврядування навчального закладу;

-          координує роботу будь-кого з лідерів учнівського самоврядування у разі його відсутності;

-          чесно і добросовісно захищає та відстоює інтереси членів свого колективу;

-          виконує свою передвиборчу програму;

-          керуючись відповідними законами та затвердженими рішеннями сесій чи загальних зборів колективу, а також загальнолюдськими принципами, приймає конкретні та виважені рішення;

-          координує діяльність як законодавчих, так і виконавчих структур органу самоврядування;

-          веде пленарні чи інші засідання й підписує їх протоколи;

-          сприяє членам комісій (комітетів, міністерств, центрів тощо) у вирішенні проблемних питань, надає  необхідну інформацію для їх діяльності;

-          звітує про роботу учнівського самоврядування перед своїми виборцями на загальних зборах;

-          вирішує інші питання, доручені керівним складом та іншими членами органу самоврядування;

-          є посередником між батьківським і педагогічним колективом та колективом учнів.

Голова (президент) має право:

-          на всі права, визначені у Статуті навчального закладу;

-          представляти свій орган учнівського самоврядування у державних та недержавних структурах, органах місцевого самоврядування, під час співпраці з посадовими особами різних рівнів, а також зі школярами та іншими громадянами;

-          входити до складу ради навчального закладу;

-          брати участь у засіданнях педагогічної та батьківської ради.

Перший заступник є правою рукою і першим помічником голови учнівського самоврядування, тісно з ним співпрацює. Головним його обов’язком є організація роботи усіх комісій, що працюватимуть кожна зі свого напряму над реалізацією конкретних проектів.

Перший заступник:

-          за відсутності голови виконує його обов’язки;

-          відповідає за реалізацію всіх затверджених сесією (чи загальними зборами) програм та проектів, своєчасне виконання плану роботи органу самоврядування;

-          разом із координатором організовує навчання активу;

-          проводить засідання активу;

-          розподіляє доручення між членами своєї команди, надає як практичну, так і консультативну допомогу з питань виконання даних доручень;

-          відповідає за систематичне висвітлення життя і діяльності колективу як у внутрішньому, так і зовнішньому середовищі.

Перший заступник має право:

-          на всі права, визначені у Статуті навчального закладу;

-          за умови відсутності голови представляти свій орган учнівського самоврядування у державних та недержавних структурах, органах місцевого самоврядування, під час співпраці з посадовими особами різних рівнів, а також зі школярами та іншими громадянами;

-          входити до складу ради навчального закладу;

-          брати участь у засіданнях педагогічної та батьківської ради.

Заступники:

-          є координаторами певних напрямів роботи у процесі самоврядування;

-          тісно співпрацюють з головами підзвітних комісій;

-          сприяють організації та проведенню конкретних заходів;

-          забезпечують членів своїх команд необхідною інформацією для діяльності комісії;

-          захищають права та інтереси членів своїх команд;

-          організовують навчання активу;

-          налагоджують партнерські відносини з консультантами та координаторами певних програм і проектів (з числа дорослих).

Секретар − це одна з найважливіших посад у роботі шкільного самоврядування. Від його вміння правильно і чітко вести документацію, швидко реагувати на вхідну інформацію і передавати її адресату великою мірою залежить успіх усього колективу.

Секретар:

-          протоколює всі засідання;

-          готує необхідні матеріали та проекти документів для розгляду на нараді чи засіданні;

-          обробляє записи, подані до „Скриньки зауважень та пропозицій” та передає їх голові органу самоврядування чи його заступникам;

-          реєструє і систематизує всю вхідну і вихідну інформацію;

-          веде листування;

-          інформує членів активу про засідання та наради;

-          веде банк необхідної для діяльності органу самоврядування інформації.

Голова комісії:

-          готує і проводить засідання комісії;

-          знайомить депутатів (членів своєї комісії) з чинними законами, інформаційними матеріалами та іншою документацією, необхідною для діяльності комісії;

-          організовує розгляд, обговорення та підготовку конкретних документів, проектів, програм тощо для затвердження на сесії чи загальних зборах;

-          входить до складу відповідної комісії;

-          формує команду – колектив комісії, доповнює її з числа учнівського колективу за своїми переконаннями та бажаннями (запрошує до співпраці для виконання певних ділянок роботи);

-          знайомить усіх членів комісії з обсягом роботи, правами та обов’язками;

-          сприяє теплому, доброзичливому психологічному клімату в колективі;

-          організовує планування роботи та розподіляє доручення між членами колективу;

-          разом із командою розробляє та подає на розгляд комісії нові проекти та програми;

-          надає необхідну допомогу у вирішенні запланованих справ;

-          забезпечує висвітлення в засобах масової інформації діяльності комісій;

-          організовує вивчення та аналіз громадської думки щодо діяльності своєї комісії;

-          налагоджує партнерські відносини з координатором чи консультантом комісії (з числа дорослих);

-          організовує навчання членів своєї комісії;

-          вносить пропозиції щодо заохочення та нагородження кращих членів своєї комісії.

Відповідальний за проект:

-          розробляє запропонований чи власний проект, захищає його на засіданні комісії (а в разі необхідності - і на засіданні парламенту чи загальних зборах);

-          знаходить координатора чи консультанта свого проекту, домовляється з ним про форми та обсяги допомоги;

-          формує команду для підготовки та реалізації свого проекту;

-          організовує реалізацію проекту;

-          подає всі необхідні матеріали про хід проекту для висвітлення у засобах масової інформації.

 Ділові папери, документи, атрибути, які використовуються у роботі 

органів самоврядування дітей та учнівської молоді

Діяльність кожної структури (державної, бізнесової чи громадської) регламентується певними документами, частина з яких затверджується загальними зборами (конференцією), а при необхідності – і нотаріально. Всі документи ведуться постійно і у системі, у певному порядку, з дотриманням вимог. Це дає змогу позбутися більшості проблемних ситуацій, при потребі – презентувати діяльність з будь-якого напряму роботи, дати роз’яснення щодо вирішення різних питань тощо.

Органи самоврядування дітей та учнівської молоді теж ведуть свою ділову документацію.

Це насамперед статутні документи:

-                 Статут або Положення органу самоврядування дітей та учнівської молоді регіону чи навчального закладу;

-                 регламент діяльності керівного органу учнівського самоврядування регіону чи навчального закладу;

-                 угоди про співпрацю у створенні й організації діяльності органу самоврядування дітей та учнівської молоді регіону чи навчального закладу між дітьми та дорослими (керівниками відповідних структур державної адміністрації, органів місцевого самоврядування, батьківської громадськості тощо).

На загальних зборах (конференції або сесії) ради дітей чи іншого органу дитячого самоврядування обов’язково затверджуються:

-                 список депутатів та керівний склад ради (на основі результатів виборів), членів асоціації чи спілки (залежно від назви органу самоврядування);

-                 програми діяльності органу самоврядування в цілому та його підструктур;

-                 права й обов’язки лідерів та учасників процесу учнівського самоврядування у різних видах діяльності;

-                 закони чи положення, що регламентують питання правового захисту, дисципліни, участі у вирішенні певних господарських питань, проведенні виборчої кампанії тощо;

-                 різноманітні пам’ятки, алгоритми з питань послідовності виконання певних доручень та єдиних вимог щодо результативності даної роботи;

-                 плани діяльності усієї структури та її окремих частин на визначений загальними зборами період часу;

-                 рішення загальних зборів (конференції, сесії) органу самоврядування дітей;

-                 інші необхідні для роботи документи.

Крім вищевказаних документів, що затверджуються загальними зборами (конференцією, сесією) органу самоврядування дітей та учнівської молоді, ведуться й інші документи:

-                 протоколи загальних зборів (конференції, сесії);

-                 протоколи засідання ради лідерів, комісій (комітетів, центрів тощо);

-           заяви кандидатів на керівні посади, їх програми, агітаційні листівки, списки виборців, довірених осіб, протоколи виборів;

-                 плани роботи комісій (комітетів, центрів тощо);

-                 плани підготовки певних заходів, розподіл доручень;

-                 звіти про результати діяльності комісій (комітетів, центрів тощо), літописи, книги відгуків тощо.

Необхідною умовою ефективної діяльності органів самоврядування дітей та учнівської молоді є створення та постійне оновлення інформаційних баз та архівів:

-                 списки керівного складу органу самоврядування регіону чи навчального закладу;

-                 списки кожної підструктурної одиниці (ради лідерів, комісії, комітету, центру тощо), включаючи списки лідерів та членів відповідних структур нижчого рівня, тобто на обласному рівні – районних та міських; на районному чи міському – відповідних підструктур навчальних закладів, на рівні навчального закладу – комісій (комітетів, секцій тощо);

-                 списки партнерів;

-                 листування (вхідні та вихідні листи), звернення, пропозиції, скарги тощо;

-                 прес-релізи, інформаційні повідомлення для партнерів про проведений захід;

-                 інформація щодо проведених анкетувань, опитувань та їх результатів;

-                 підбірки сценаріїв, планів проведених масових заходів, акцій, ділових зустрічей, пленарних засідань, загальних зборів та конференцій (при можливості – з текстами виступів) тощо;

-                 матеріали, подані на різноманітні конкурси: на кращий герб, логотип, слоган, девіз, пісню, гімн органу самоврядування дітей та учнівської молоді, малюнків, віршів тощо;

-                 підбірки матеріалів преси про діяльність даного органу учнівського самоврядування;

-                 фотоматеріали та відеоматеріали про проведення різноманітних заходів, акцій, зустрічей тощо;

-                 ксерокопії грамот, дипломів, подяк, сертифікатів тощо учасників самоврядування дітей та учнівської молоді;

-                 банк ідей – нереалізовані ідеї, пропозиції, проекти тощо, запропоновані учнями під час роботи комісій чи комітетів, проведення тижня планування діяльності на наступний рік та інше.

Збір лідерів самоврядування дітей та учнівської молоді

Школа лідерів є серйозною навчальною базою для тих підлітків, котрі мають бажання навчитися організаторській та управлінській майстерності, розширювати знання, розвивати свої вміння і навички. Під час заняття Школи лідерів вихованці мають можливість, відповідно до програм, брати участь у рольових та ділових іграх, розігруванні ситуацій та їх аналізі, обговоренні оптимальних шляхів виходу з багатьох ситуацій, які можуть трапитися у роботі органів самоврядування дітей та учнівської молоді.

Але для більш ефективного засвоєння навчального матеріалу дітям потрібна практична робота, можливість спробувати і перевірити себе, свої здібності у реальній організації життя, діяльності колективу.

Крім щоденної роботи в органах учнівського самоврядування своїх навчальних закладів, така можливість дітям-лідерам може бути надана під час підготовки та проведення обласного, районного або міського збору лідерів. Саме тут кожен з вихованців удосконалює свої знання, вміння і навички, бачить свої слабкі місця, над якими потрібно ще працювати, аби їх позбавитися. Також у процесі вищеназваної діяльності кожна дитина набуває практичного досвіду і, разом з цим, впевненості у собі, у своїх силах.

Збори дітей-лідерів можуть бути різними, залежно від мети проведення.

Розглянемо збір лідерів самоврядування дітей та учнівської молоді як комплексний захід, покликаний проаналізувати питання, які цікавлять учасників, окреслити плани та програми діяльності, згуртувати колектив дітей-лідерів, презентувати свою роботу і залучити нових партнерів. Тому програмою передбачено навчання активу, проведення як ділових,  так і культурно-масових заходів. Структуру збору лідерів можна орієнтовно зобразити так:

1.      Сесія органу самоврядування дітей та учнівської молоді:

-          пленарні засідання;

-          робота в комісіях та робочих групах.

2.      Школа лідерів самоврядування дітей та учнівської молоді:

-          тренінгові заняття;

-          ділові ігри;

-          майстер-класи;

-          ділові зустрічі, круглі столи, прес-конференції та ін.

3.      Культурно-масові заходи:

-          фестивалі та ярмарки ідей, пропозицій, досвіду;

-          презентації програм і проектів та їх захист;

-          конкурсно-розважальні програми;

-          вечори відпочинку та ін.

Якщо орган самоврядування дітей та учнівської молоді має назву «рада» або «парламент», то зібрання його лідерів для обговорення актуальних питань, певних рішень може називатися сесією. Учасники сесії – «депутатами» ради дітей чи «депутатами» парламенту дітей.

Сесію обласної, районної чи міської ради дітей відкривають чи закривають пленарні засідання.

Пленарне засідання відкриття сесії може розглядати такі питання:

-          звіт голів комісій, районних та міських органів дитячого самоврядування про роботу за певний період (час між попередньою і поточною сесією) або про виконання рішень попередніх сесій;

-          виголошення актуальних питань та проблем в організації роботи органів самоврядування дітей районного чи міського рівнів, та рівня навчальних закладів;

-          внесення пропозицій щодо шляхів вирішення питань, зазначених нижче;

-          обговорення та затвердження програми діяльності дітей-лідерів.

На пленарному засіданні закриття сесії ради дітей області, району чи міста:

-          підводяться підсумки збору лідерів;

-          приймаються певні рішення та, при необхідності, затверджуються окремі документи;

-          окреслюються завдання роботи на період до наступного збору лідерів, вносяться пропозиції щодо змісту та організації його проведення;

-          визначаються найактивніші учасники, організатори, консультанти та помічники.

 Кожен збір лідерів та кожна сесія депутатів ради дітей повинні мати свою тематику. Також в цей час відбуваються засідання комісій та робочих груп.

Під час збору лідерів самоврядування дітей та учнівської молоді організовується навчання його учасників. З цією метою проводиться підготовча робота, а саме:

-          визначення форм і методів навчання дітей-лідерів;

-          визначення конкретних тем занять, ділових ігор, тренінгових програм;

-          залучення фахівців до проведення окремих занять або тренінгів;

-          підготовка вихованців гуртків лідерів до проведення окремих занять та попередньо визначених інтерактивних форм роботи;

-          підготовка ведучих ділових зустрічей, круглих столів, перс-конференцій, дискусій, диспутів та ін.;

-          підготовка відповідних документів, методичних рекомендацій, пам’яток, алгоритмів та ін.;

-          вирішення організаційних питань тощо.

Організувати навчання дітей-лідерів краще таким чином, щоб кожна дитина мала змогу проаналізувати питання визначеної теми, заглибитись у їх суть. Зробити це можна, використовуючи інтерактивні форми роботи.

Усі заходи збору лідерів повинні бути логічно пов’язані між собою та підпорядковані загальній темі.

Пленарні засідання визначають актуальні теми та проблемні питання і, відповідно до цього, приймають рішення про тематику зборів лідерів. Засідання комісій та робочих груп розглядають конкретні шляхи вирішення визначених питань, організаційні моменти реалізації програм та проектів, виносять їх на обговорення колективу дітей. Різноманітні ділові зустрічі, круглі столи, диспути та дискусії спрямовані на широке обговорення теми збору, виголошення та аналіз різних точок зору, пропозицій. Доцільним буде запрошення відповідних фахівців – депутатів органів місцевого самоврядування, представників різних управлінь (відділів) державних адміністрацій, громадських організацій, асоціацій батьків та батьківських комітетів, представників навчальних закладів, які мають досвід даної роботи.

Практичні та тренінгові заняття допомагають дітям більш глибоко зрозуміти зміст окремих питань, організаційних моментів діяльності,  відпрацювати окремі вміння і навички та набути впевненості у собі. Важливим моментом програми збору лідерів є проведення творчих презентацій програм, проектів, фестивалів та ярмарків ідей, пропозицій, досвіду. Організація таких заходів сприяє:

-          презентації кращого досвіду органів дитячого самоврядування, можливості в подальшій співпраці між ними;

-          зосередженню на окремих проблемних питаннях дитячого та молодіжного середовища;

-          виголошенню нових ідей та пропозицій, шляхів їх реалізації;

-          активізації учасників збору лідерів самоврядування дітей та учнівської молоді, їх творчої самореалізації;

-          загальному піднесенню настрою дітей-лідерів, згуртуванню лідерського колективу.

Вечори відпочинку, конкурсно-розважальні програми, дискотеки допомагають дітям відпочити, ближче познайомитися один з одним, знайти друзів, продемонструвати вокальні, хореографічні чи акторські вміння, отримати заряд енергії для подальшої роботи. По завершенню активного й енергійного вечора відпочинку доцільно організувати такі форми роботи, які допоможуть дітям заспокоїтися, зменшити рівень їх активності, підготуватися до сну.

Однією з таких форм роботи є «вечірня свіча». Вона може проводитись окремо у групах і для всього колективу. «Вечірня свіча» – це форма роботи  з дітьми, яка дозволяє згуртувати їх на рівні внутрішніх почуттів, душевності, доброзичливості. Саме тут кожна дитина має можливість сказати про те, що вона відчуває, чи комфортно їй у колективі, що її хвилює, а також висловити свої враження про роботу протягом дня, взаємовідносини у колективі, командах комісій, робочих або творчих групах; подякувати за допомогу, підтримку окремим учасникам збору, запропонувати внести певні зміни, традиції чи правила у життя чи діяльність колективу.

Проведення «вечірньої свічі» має свої правила, яких повинен дотримуватися кожен з учасників:

1.      «Вечірня свіча» проходить у темний період доби, краще увечері, перед сном, при світлі однієї свічки.

2.      Учасники обов’язково розміщуються по колу.

3.      Свічка передається із рук в руки. Говорити має право тільки одна особа, яка тримає свічку.

4.      Дана вечірня зустріч колективу не передбачає обговорення. Її завдання – дати можливість кожному висловити свої почуття, думки, погляди та бачення, а іншим проаналізувати і взяти до відома почуте, зробити висновки.

«Вечірня свіча на крилах поезії» або «Вечірня свіча під звуки гітари» дають можливість дітям сказати те, що вони бажають, словами із поетичних і пісенних творів, прочитати власні вірші чи виконати власну пісню. Завершення таких зустрічей передбачає читання улюблених віршів, виконання пісень, які подобаються колективу.

Організаторам потрібно пам’ятати, що цей захід проводиться перед сном, тому бажано до пісенного репертуару (особливо ближче до закінчення «вечірньої свічі») обирати спокійні, ліричні пісні, які знають більшість учасників зустрічі.

Для нового колективу, який ще не має досвіду проведення «вечірньої свічі» краще організувати її спочатку у загонах чи групах, а вже потім запрошувати дітей на загальну «вечірню свічу». Такі вечори залишаються у спогадах дітей на довгі роки.

 Разом з дітьми, у роботі зборів лідерів беруть участь дорослі. Це можуть бути координатори районних чи міських органів самоврядування дітей та учнівської молоді, методисти, керівники гуртків лідерів позашкільних навчальних закладів, інші педагоги, а також представники асоціацій батьківської громадськості, батьки дітей-лідерів.

Дорослі учасники зборів лідерів працюють разом із дітьми, розподіляючись рівномірно по всіх загонах або групах. Їх завдання надати консультаційну, методичну або практичну допомогу дітям.

У той час, коли діти працюють самостійно, дорослі можуть обмінятися досвідом, провести тренінгові заняття для керівників гуртків та координаторів районних і міських органів самоврядування.

Організація та проведення зборів дітей-лідерів та їх координаторів є важливою формою набуття досвіду учасників, розширення їх знань, вироблення нових умінь і навичок. Усе це допоможе активізувати роботу районних та міських органів дитячого та учнівського самоврядування загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Формування і згуртування команди лідерівна рівні навчального закладу 

Сформувати та організувати роботу органу самоврядування навчального закладу набагато простіше, ніж це зробити на рівні міста, району чи області. Та цей аргумент не повинен розслабляти організаторів учнівського самоврядування, адже наявність здруженого колективу, дієвої, згуртованої команди лідерів є запорукою цікавого, незабутнього та змістовного життя всіх дітей навчального закладу.

Першою умовою формування команди лідерів є серйозна підготовка та проведення виборів на посаду голови ради навчального закладу, його заступників, голів комісій та їх заступників.

Правильно організована виборча кампанія повинна відсіяти тих, хто ще не має лідерських навичок або йде на керівні посади не заради справи, а для задоволення власних амбіцій. Це можна зробити шляхом:

-          проведення рейтингів кандидатів, рейтингових опитувань та анкетувань серед учнів навчального закладу, педагогів та адміністрації;

-          висвітлення у шкільній пресі (газети, стіннівки, радіопрограми, інформаційні листівки, фотоматеріали результатів роботи кандидатів тощо);

-          дебатів, дискусій, диспутів, ток-шоу кандидатів, зустрічі з виборцями (учнями навчального закладу);

-          контролю за порядністю, толерантністю, щирістю кандидатів під час виборів.

Для профілактики розпачу, образ, відчуття „відкинутого” після виборів (під час оголошення їх результатів) голова виборчої комісії оголошує прізвища всіх учасників, але в певному порядку. Спочатку називаються ті кандидати, котрі набрали найменшу кількість голосів і стають відповідальними за певний проект, який вони пропонували у своїй передвиборчій програмі, або заступниками голови комісії (їх може бути двоє), а вже потім оголошується прізвище та кількість отриманих голосів переможця виборів. Те ж відбувається і під час оголошення голови органу самоврядування – спочатку називають заступників (їх може бути від одного до чотирьох, бажано парна кількість – разом із головою вони становитимуть непарну кількість, що допоможе вирішувати спірні питання). Між заступниками розподіляться ділянки роботи відповідно до їх захоплень, знань, вмінь, навичок і бажання. Всі при справах. Переможених немає. Усі заступники мають можливість довести виборцям, що вони достойні наступного разу бути обраними головою ради чи головами комісій.

Для забезпечення безперервної наявності досвідчених лідерів після виборів серед старшокласників доречно провести подібні вибори серед учнів середніх класів. Але тепер їм допомагатимуть діти-лідери старших класів, які брали участь у своїх виборах. Кожен з них готує одного або двох учнів, що надалі будуть помічником чи помічниками старшокласнику-лідеру в його роботі. Але для цього учні 5-7 класів повинні взяти участь у виборах. Така робота згуртовує команду лідерів старшої та середньої ланки школярів. Надалі це згуртування закріплюється у буденних справах, організованих спільно.

З метою ефективної роботи, для організації подальшого здруження колективу дітей-лідерів, членів органу самоврядування навчального закладу, доцільно:

-          розподілити посади, доручення, завдання між членами ради відповідно до їх захоплень, вмінь та навичок. Коли доручення збігається із захопленням, людина виконує його із задоволенням, а значить - максимально старається. В такому випадку результативність роботи стає набагато вищою;

-          проводити ігри на знайомство, згуртування команди, злагодженість та ритмічну роботу;

-          через організаційний комітет та під час зборів лідерів району організовувати поздоровлення членів ради зі святами, з днем народження, з перемогами та досягненнями у різних видах діяльності;

-          проводити заходи розважально-пізнавального плану, які допоможуть більше згуртувати колектив органу самоврядування міста чи району, а саме: психологічні та навчальні тренінги, конкурсно-розважальні програми, вечори відпочинку, дискотеки, походи, поїздки, екскурсії тощо;

-          впровадити власні традиції колективу членів ради дітей (посвяти у лідери, „Коло успіху”, „Андріївські лідерські посиденьки”, вітання іменинників, відвідування хворих, відзначення найкращих, проведення „Свічі духовного єднання”, свята „Лідер року”, святкування дня народження органу самоврядування міста чи району, дня місцевого самоврядування та ін.

Формування та згуртування команди організаторів творчої справи

Кожну творчу справу ініціює певна комісія. Відповідно ж вона її й реалізовує.

 Для цього:

-          обирається відповідальний за проект (людина, котра координуватиме всю роботу), між іншими членами комісії розподіляються основні завдання;

-          усіма членами комісії або разом з педагогами створюється сценарний план і весь сценарій заходу;

-          дуже детально (до найдрібніших) розписуються усі організаційні моменти підготовки та проведення заходу;

-          між членами комісії розподіляються основні ділянки роботи та їх шлях реалізації;

-          в загальному обговоренні визначаються виконавці певних доручень з числа дітей навчального закладу, котрі не входять до даної комісії. Це можливо зробити шляхом стіннівки-запрошення

бажаючих зайняти ті чи інші вакантні місця у списку організаторів творчої справи. Якщо у навчальному закладі проводилося анкетування серед учнів щодо їх бажання взяти участь в організації заходів у конкретних видах діяльності, команда підбирається згідно з бажаннями дітей, визначених у анкетах. Також запрошення дітей до команди організаторів творчої справи можливе з використання спостережень, аналізу діяльності учнів школи, їх вмінь, здібностей і навичок. У такому випадку члени комісії усі разом визначаються з кандидатурами. У будь-якому випадку на кожне доручення визначається кілька кандидатур (з урахуванням того, що з певних причин хтось із дітей може відмовитися). Цих дітей запрошують до участі члени комісії, відповідальні за дану ділянку роботи. Вони ж і допомагають їм, і координують роботу всього напряму, і контролюють належність виконання доручення;

           головою та членами комісії, відповідальним за проект створюється доброзичливий, позитивний психологічний клімат серед команди організаторів творчої справи за рахунок бажання допомогти і підтримати, терпимого ставлення до помилок та невдач інших, проведення ігрових моментів на знайомство, згуртування членів команди, відзначення досягнень кожного.

 Партнерські відносини органів самоврядування дітей та учнівської молоді 

з різними організаціями та структурами, зацікавленими особами

У нашій країні є велика кількість структур, установ і закладів, громадських організацій, які працюють з дітьми та учнівською молоддю, а також для дітей і молоді. Одні будують свою діяльність самостійно й автономно, інші намагаються налагодити якомога більше партнерських зв’язків. Питання партнерства та співпраці відіграють важливу роль у роботі дітей-лідерів.

До складу органів унівського самоврядування входять як індивідуальні, так і колективні члени. Вони, у свою чергу, роблять свій внесок у загальну справу – інтелектуальний чи методичний, а також вирішують організаційні чи фінансові питання.

Але нелегко досягти високих результатів роботи без залучення фахівців, інших організацій та установ. Таким чином, питання партнерства повинно стояти у стратегічному плануванні одним із перших. Необхідно дуже добре продумати, яких партнерів і з яких питань залучити до співпраці, у чому може бути корисною і цікавою для партнерів  спільна діяльність тощо.

Обираючи партнерів для реалізації певних завдань, необхідно звернути увагу на те, що деякі з них можуть працювати з організацією постійно, інші – тільки під час впровадження окремих програм чи проектів.

Постійні партнери – ті, з ким укладено усні чи письмові договори про співпрацю у реалізації спільних програм, проектів, акцій, заходів тощо.

Епізодичні – такі партнери, співпраця з якими відбувається епізодично, несистематично, виходячи з можливостей обох сторін, необхідності спільної діяльності. Такий варіант співпраці також може бути і тоді, коли з боку органу самоврядування дітей не досить серйозно налагоджена робота в напрямі залучення партнерів до спільної діяльності, їх заохочення.

При стратегічному плануванні діяльності органів самоврядування дітей та учнівської молоді необхідно звернути увагу на всі варіанти співпраці, які можуть бути взаємовигідними. Партнерів умовно можна поділити на дві категорії: потенційних і можливих.

Потенційні – ті партнери, які на час планування діяльності організації вже мають бажання співпрацювати з данною організацією, зацікавлені у партнерстві з органом самоврядування дітей та учнівської молоді.

Можливі – партнери, яких можна залучити до співпраці, але дане питання з ними ще не обговорювалося, хоча підстави для спільної діяльності є.

Починати розмову про співпрацю краще з потенційними, а потім через деякий час і з можливими партнерами. Розгорнувши роботу щодо співпраці з організацією, яка також у ній зацікавлена, орган учнівського самоврядування має можливість:

-          швидше сформувати необхідну громадську думку;

-          підсилити позитивний імідж свого колективу (при умові отримання  високих результатів діяльності);

-          заручитися рекомендацією даної організації щодо домовленості про співпрацю з іншими структурами, закладами, організаціями тощо;

-          вирішити певні питання щодо інформаційного, методичного, матеріального чи фінансового забезпечення реалізації окремих програм та проектів, заходів чи акцій.

Працюючи у напрямі налагодження партнерських відносин з різними організаціями, необхідно мати перелік питань, у вирішенні яких орган самоврядування дітей та учнівської молоді потребує допомоги. Наприклад, перелік можливих варіантів підтримки реалізації програм та проектів органами державної влади та місцевого самоврядування може бути таким:

1.                 Інформаційна підтримка (надання органам самоврядування дітей інформації, необхідної для їх роботи):

-          законодавча база, яка регламентує роботу органів дитячого та молодіжного самоврядування, громадських організацій, шляхи захисту прав та інтересів дітей у даній сфері їх життя та діяльності;

-          державні, обласні програми, проекти, заходи, спрямовані на розширення у дітей та учнівської молоді відповідних напрямів діяльності управління, знань, формування умінь, навичок;

-          бази даних обласних, районних, міських підструктур управління та їх спеціалістів, фахівців, котрі можуть надати інформаційно-консультативну допомогу представникам районних (міських) рад дітей та їх координаторам.

2.                 Навчально-методична підтримка (допомога у вирішенні питання забезпечення діяльності органів самоврядування дітей та учнівської молоді необхідними інформаційно-методичними матеріалами, можливість участі у навчально-тренінгових програмах, семінарах тощо):

-          роздатковий інформаційно-методичний матеріал;

-          навчально-методична література, посібники, рекомендації, інструкції, пам’ятки;

-          плакатна продукція;

-          пропозиції щодо участі у конференціях, семінарах, тренінгах, наметових таборах тощо;

-          пропозиції щодо можливості проведення  спеціалістами управління (відділу, служби тощо) занять для дітей-лідерів, організаторів даного напряму роботи.

3.                 Матеріально-фінансова підтримка:

-          канцелярські товари, можливість використання оргтехніки;

-          грамоти, дипломи, призи для переможців тематичного заходу, реалізації проекту тощо;

-          фінансова допомога у виданні дитячої газети або її частини (відповідної тематичної рубрики);

-          виділення коштів для реалізації тематичних програм, проектів, заходів тощо.

Представники даного органу самоврядування дітей, які ведуть переговори про налагодження спільної діяльності, повинні бути готові запропонувати підтримку та допомогу у вирішенні окремих питань, які цікавлять тих, з ким ведеться розмова про співпрацю.

Партнерами діяльності органів самоврядування дітей та учнівської молоді можуть бути:

1.      Обласна (районна чи міська) державна адміністрація:

-          управління (відділ) освіти і науки;

-          управління (відділ) у справах сім’ї та молоді;

-          управління (відділ) інформації та зв’язків з громадськістю;

-          управління (відділ) юстиції;

-          управління (відділ) внутрішніх справ;

-          управління (відділ) охорони здоров’я;

-          управління (відділ) охорони навколишнього природного середовища;

-          управління (відділ) праці та соціального захисту населення;

-          управління (відділ) культури та туризму;

-          управління (відділ) надзвичайних ситуацій;

-          служба у справах дітей;

-          центри соціальних служб для молоді;

-          центри зайнятості ін.

Рада дітей чи інший орган дитячого самоврядування здійснює свою діяльність за певними напрямами. Дана робота направлена на реалізацію в межах області (району чи міста) програм, проектів, акцій. Тому обов’язковим є узгодження своїх планів з планами відповідних управлінь (відділів) обласної (районної чи міської) державної адміністрації для того, щоб уникнути накладок чи повторів, що призведе тільки до перевантаження людей, які працюють у районах та містах області.

Доречним буде поєднання зусиль та можливостей для реалізації спільних проектів. Та не потрібно забувати, що планувати свою роботу і співпрацю з партнерами потрібно заздалегідь (найкраще в період складання планів та бюджетів на наступний рік). Для цього після усної домовленості потрібно укласти з майбутніми партнерами письмовий договір про співпрацю за підписом обох сторін, у якому зазначити конкретні зобов’язання кожної сторони. Таким чином закріпити свої домовленості.

2.      Обласна (районна, селищна, сільська) рада:

-          працівники апарату;

-          комісії (комітети) ради;

-          окремі депутати.

Рада дітей чи інший орган самоврядування дітей та учнівської молоді є найнижчою ланкою місцевого самоврядування. Тому логічним, корисним і доречним буде його співпраця з обласною (районною, міською чи ін.) радою. Тут діти зможуть познайомитися з:

-          механізмом діяльності органів місцевого самоврядування;

-          організацією роботи апарату (веденням документації, підготовкою до сесій тощо);

-          механізмом прийняття рішень, розгляду проблемних питань;

-          методикою ведення сесій, засідань комісій ін.

Цікавим заохоченням для дітей до результативної роботи є проведення пленарних засідань у сесійній залі обласної (районної чи міської) ради та можливість періодичних виступів лідерів органів дитячого самоврядування перед депутатами органів місцевого самоврядування свого регіону.

Співпраця з окремими депутатами допоможе дітям отримати консультаційну та інформаційну, а, можливо, і практичну допомогу у вирішенні того чи іншого питання.

3.      Навчальні заклади:

-          вищі навчальні заклади;

-          позашкільні навчальні заклади;

-          тренінгові центри;

-          школи лідерів, волонтерів, юних менеджерів, дипломатії та ін.

4.      Громадські організації та благодійні фонди:

-          дитячі;

-          молодіжні;

-          інші.

Плануючи свою діяльність, потрібно звернути увагу на велику кількість громадських організацій і фондів, які, можливо, теж працюють у даному напрямі. Співпрацюючи з ними, лідери учнівського самоврядування зможуть:

-          цікавіше та результативніше організувати і провести певну акцію;

-          залучити більшу кількість коштів для реалізації програм;

-          постійно обмінюватись досвідом роботи, проводити тематичні навчання;

-          організувати роботу в напрямі доброзичливої конкуренції між організаціями для підвищення рівня результативності діяльності як окремих членів, так і організації в цілому.

Шукаючи партнерів серед дитячих та молодіжних громадських організацій, найкраще звернутися за інформацією до управління юстиції чи управління у справах сім’ї та молоді.

Партнерів з числа громадських організацій можна обирати за:

·                     географією їх діяльності:

-          такі, що працюють у рамках навчального закладу;

-          міські, районні;

-          обласні;

-          всеукраїнські;

-          міжнародні.

o   напрямами діяльності:

-          заохочення та залучення дітей та підлітків до здорового способу життя;

-          підвищення рівня громадянської активності дітей та молоді;

-          підвищення рівня патріотизму, національної свідомості молодого покоління;

-          ознайомлення дітей з основами економічних знань;

-          екологічні;

-          правозахисту;

-          дитячої та молодіжної журналістики;

-          підтримки театрального мистецтва;

-          хореографії;

-          спорту та туризму ін.

o   віковою категорією:

-          дитячі;

-          молодіжні;

-          дорослі.

Звернемо увагу на співпрацю з громадськими організаціями дорослих. Серед них є велика кількість тих, які опікуються дітьми, їх всебічним розвитком, підтримкою з тих чи інших питань.

Так найпершими партнерами у роботі органів самоврядування дітей та учнівської молоді можуть бути:

-          асоціації батьківської громадськості;

-          асоціації директорів навчальних закладів;

-          асоціації міст України, області;

-          громадські організації педагогів (наприклад: „Нова доба”, „Педагоги за мир та взаєморозуміння”);

-          Товариство Червоного Хреста  та ін.

Кожна з вищевказаних громадських організацій зацікавлена в розширенні своїх можливостей та меж діяльності. Тому, пропонуючи їм співпрацю, необхідно враховувати, свої потреби та можливості і потреби тих, з ким планується налагодження співпраці.

Вибираючи партнерів, доречно скласти таблицю, в якій потрібно розмістити в порядку пріоритетності необхідність у тій чи іншій допомозі та назви організацій, закладів, які можуть її надати.

Допомога чи підтримка партнерів може бути:

-          консультаційна;

-          інформаційна;

-          методична;

-          моральна;

-          матеріальна;

-          технічна;

-          фінансова.

Тому, звертаючись до керівництва будь-якої державної чи недержавної структури, громадської організації, потрібно конкретно знати, яка з форм підтримки необхідна та у яких формах може бути співпраця.

Результатом ефективної партнерської взаємодії є:

для дітей:

-          розвиток комунікативних навичок, уміння вести переговори, аргументація своїх ініціатив;

-          набуття досвіду ділового спілкування;

-          формування впевненості в собі;

-          розвиток творчого і стратегічного мислення;

-          вироблення навичок роботи з документами;

-          пошук шляхів встановлення доброзичливих відносин з іншими людьми, дружньої конкуренції;

-          підняття власного авторитету, самоствердження;

-          формування навичок індивідуального підходу до особливостей окремих людей, організацій;

-          розширення кола знайомих, друзів, колег, партнерів;

-          обмін досвідом та інше.

для організації:

-          створення позитивного іміджу організації (за умови відповідального ставлення до своєї діяльності та співпраці з партнерами);

-          залучення додаткового фінансування, розширення можливостей наповнення матеріально-технічної бази організації;

-          консультативно-методична допомога, забезпечення новим інформаційним матеріалом;

-          створення позитивної громадської думки;

-          реклама організації, підняття авторитету  організації;

-          розширення можливостей щодо проведення заходів, акцій, реалізації проектів та програм на вищому рівні.

-          більш вагома участь у процесі прийняття рішень на рівні навчального закладу, регіону, області, України щодо участі в прийнятті рішень, які спрямовані на організацію життя і діяльності дітей та учнівської молоді тощо.

Необхідні умови для ефективної партнерської діяльності:

–        бажання лідерів організації розширити мережу партнерів;

–        формування переліку потреб своєї організації щодо необхідності підсилення її діяльності з тих чи інших питаннь:

-          моральна підтримка;

-          вагоме слово;

-          лобіювання інтересів на рівнях, де вирішуються ті чи інші питання, які стосуються організації життя та діяльності своєї організації, питання, необхідні для успішної реалізації програм, проектів, планів;

-          надання інформаційно-просвітницьких матеріалів, наочності, роздаткових матеріалів;

-          надання консультативно-методичної допомоги (нормативно-правова база, зразки ділових паперів, методичні рекомендації, інформація про кращий досвід з даного питання в регіоні чи країні);

-          участь у складі комісії, журі конкурсів, змагань, фестивалів тощо;

-          робота в якості тренера, лектора, ведучого ділових чи розважальних заходів;

-          юридичне консультування, допомога у виготовленні юридичної документації;

-          фінансова допомога;

-          технічна допомога (оргтехніка, транспорт);

-          матеріальна допомога (канцтовари, призи, реквізити, спорядження тощо);

-          практична допомога в організації та проведенні конкретного заходу тощо.

-          створення бази даних потенційних та можливих партнерів, постійних та епізодичних;

-          вивчення та використання законів України, які регламентують розвиток місцевого, учнівського, педагогічного та батьківського самоврядування на рівні України, області, регіону, населеного пункту, навчального закладу, громадської організації;

-          знання та навички ведення необхідної для налагодження партнерської діяльності документації, а саме:

-          інформаційні листи та повідомлення;

-          прес-релізи;

-          угоди (договори, домовленості) про співпрацю з урахуванням  потреб, можливостей та зобов’язань кожної зі сторін;

-          спільні програми та проекти розвитку, діяльності, вирішення певних питань, цікавих для кожної із сторін;

-          плани спільної діяльності;

-          перелік доручень та їх розподіл  відповідно до роботи, що проводиться спільно;

-          звіти, анкети, рейтинги, відгуки, моніторинги громадської думки, результатів співпраці;

-          сценарії та сценарні плани проведення заходів, акцій тощо;

-          статті, інтерв’ю, репортажі, фотоколажі для висвітлення спільної діяльності у ЗМІ;

-          листи подяки, вітання, нагороджувальні документи та інше;

–        проведення спільних нарад, засідань, круглих столів щодо напрямів, варіантів співпраці, формування переліку конкретних дій як спільних, так і кожної окремої сторони;

–        створення інформаційно-методичної бази, необхідної для реалізації спільних програм, проектів, заходів;

–        створення позитивного психологічного клімату між партнерами, партнерськими колективами;

–        створення можливостей більш глибшого знайомства партнерів, організація спільного дозвілля, дружніх змагань, конкурсів, зустрічей;

–        проведення навчання, тренінгових занять використанням інтерактивних форм роботи, розігрування ділових, рольових та ситуаційних ігор, моделювання конкретних ситуацій, необхідних для найближчого вирішення;

–        заохочення членів комісії з питань партнерства до активної діяльності, самовдосконалення, розширення своїх знань, умінь та навичок, до підготовки своїх помічників з метою безперервної діяльності, наступності поколінь;

–        яскраве, широке, змістовне висвітлення реалізації спільних програм, проектів, заходів, значення та вкладу кожного із партнерів, результативності діяльності комісії партнерства;

–        відзначення вкладу партнерів у реалізацію програми, проекту, заходу, їх заохочення до подальшої співпраці.

У чому полягає зацікавленість дорослих у підтримці самоврядування дітей та учнівської молоді?

      Робота дітей в органах учнівського самоврядування, участь в організації життя та діяльності свого колективу є для них цікавою, захопливою та корисною. Проте у вказаній діяльності дітей повинні бути зацікавлені педагоги, батьки, управління та відділи державної адміністрації, органи міського самоврядування, громадські організації тощо. Розглянемо деякі мотиви, що повинні надихати дорослих сприяти підвищенню ефективності діяльності органів самоврядування дітей та учнівської молоді.

Педагоги

Як результат злагодженої змістовної роботи учнівського самоврядування класів, гуртків, загальноосвітнього або позашкільного навчального закладу педагоги відмічають:

-          самоорганізованість учнів, класних та шкільного колективів;

-          виховання ділових якостей дітей-лідерів, їх комунікативних здібностей;

-          формування почуття відповідальності;

-          згуртування учнівського колективу навчального закладу;

-          покращення психологічного клімату між учнівським та педагогічним колективами;

-          активізація діяльності батьківського комітету;

-          профілактика правопорушень та бездоглядності, байдужого ставлення до майна навчального закладу;

-          налагодження додаткових партнерських відносин, залучення додаткових коштів для реалізації програм з питань виховної роботи;

-          підняття авторитету навчального закладу, регіону;

зменшення навантаження педагогів з питань виконання механічних та частини організаційних видів роботи.

 Батьки

Для батьків ефективна  діяльність органів учнівського самоврядування – це:

-          зайнятість дітей у позаурочний час;

-          всебічний розвиток дитини, набуття додаткових знань, вмінь та навичок;

-          підготовка до дорослого життя на основі практичної діяльності;

-          профілактика негативних явищ молодіжного середовища;

-          профорієнтація;

-          вироблення навичок толерантного ставлення до оточуючих;

зменшення напруги у стосунках „батьки - діти”.

Управління та відділи державна адміністрації, органи місцевого самоврядування, дитячі та молодіжні громадські організації та інші зацікавлені у результативній роботі органів самоврядування дітей та учнівської молоді, тому що така діяльність сприяє:

-          підготовці потенційних, прогресивних, цілеспрямованих та дієвих молодих кадрів;

-          активізації просвітницької роботи з дітьми, учнівською молоддю відділів державної адміністрації, комісій місцевих рад, державних структур та установ;

-          підвищенню громадянської активності, реалізації соціально значимих для місцевої громади, регіону програм, проектів, заходів, акцій.

Офіційним підтвердженням сприяння розвитку самоврядування дітей та учнівської молоді є підписання відповідних угод на рівні навчальних закладів, міста, району, області.

Словничок термінів

Актив (від лат. activus — діяльний, дійовий) — група вихованців, членів конкретного колективу, які усвідомлюють вимоги керівника колективу, допомагають йому в організації життєдіяльності вихованців, виявляють певну ініціативу.

Виховання національне — історично зумовлена і створена етносом система виховних ідеалів, поглядів, переконань, традицій, звичаїв, спрямованих на доцільну організацію діяльності членів суспільства, в процесі якої відбувається процес оволодіння морально-духовними цінностями народу, забезпечується єднання і спадкоємність поколінь, соборність народу.

Гуманізація виховання — створення оптимальних умов для інтелектуального й соціального розвитку кожного вихованця; виявлення глибокої поваги до людини; визнання природного права особистості на свободу, соціальний захист, розвиток здібностей і вияв індивідуальності, самореалізацію фізичних, психічних і соціальних потенцій, на створення соціально-психічного фільтра проти руйнівних впливів негативних чинників навколишнього природного і соціального середовища; виховання у молоді почуттів гуманізму, милосердя, доброчинності.

Гуманізм (від лат. humanus — людський, людяний) — прогресивний напрям духовної культури, що звеличує людину як найбільшу цінність у світі, утверджує право людини на земне щастя, захист прав на свободу, всебічний розвиток і прояв своїх здібностей.

Демократизація – явище і процес, що характеризуються розширенням прав і свобод громадян та їх об’єднань, активізацією участі народу в політичному житті та його впливом на прийняття державою управлінських рішень, посиленням контролю з боку суспільства за діяльністю держави.

Демократизація виховання — принципи організації виховної системи, які передбачають децентралізацію, автономізацію навчально-виховних закладів, забезпечення співпраці вихователів і вихованців, урахування думки колективу й кожної особистості, визначення людини як вищої природної і соціальної цінності, формування вільної творчої особистості.

Демонстрація — метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у їх натуральному вигляді, динаміці.

Державний стандарт освіти — сукупність єдиних норм і вимог до рівня освітньої підготовки у певних навчально-виховних закладах.

Девіантна поведінка — (від лат. deviatio — відхилення) — відхилення від встановлених норм моралі та права.

Закономірності виховного процесу — чинники, які відображують необхідне, суттєве, стійке, повторюване, загальне для певної галузі відношення між явищами об'єктивної дійсності.

Закономірності навчання — чинники, які виражають найбільш необхідне, суттєве, істотне, загальне для організації навчання.

Заохочення — метод виховання, що передбачає педагогічний вплив на особистість і виражає позитивну оцінку вихователем поведінки вихованця з метою закріплення позитивних якостей та стимулювання до активної діяльності.

Засоби виховання — надбання матеріальної та духовної культури (художня і наукова література, музика, театр, радіо, телебачення, витвори мистецтва, навколишня природа та ін.), форми і види виховної роботи (збори, бесіди, конференції, ігри тощо), які використовують у процесі дії того чи того методу.

Засоби навчання — предмети шкільного обладнання, які застосовують у процесі навчально-виховної роботи (книги, зошити, таблиці, лабораторне обладнання, письмове приладдя та ін,).

Здоровий спосіб життя — життєдіяльність людини з урахуванням особливостей і можливостей свого організму, забезпечення соціально-економічних і біологічних умов для його розвитку та збереження.

Зміст освіти — чітко окреслена система знань, умінь та навичок, якими людина оволодіває у певному навчальному закладі.

Знання — ідеальне вираження в знаковій формі об'єктивних властивостей і зв'язків світу природного і людського; результат відображення навколишньої дійсності.

Ідеал (від гр. idea — уявлення, ідея) — поняття моральної свідомості і категорія етики, що містить у собі вищі моральні вимоги, можлива реалізація яких особисто дала б змогу їй набути досконалості; образ найбільш цінного і величного в людині.

Імідж (від англ. image — образ, зображення) — враження, яке справляє людина на оточуючих, стиль її поведінки, зовнішності, її манери. .

Класний керівник — педагог, який здійснює безпосереднє керівництво первинним учнівським колективом.

Колектив — соціально значуща група людей, які об'єднані спільною метою, узгоджено діють у досягненні означеної мети та мають органи самоврядування.

Концепції виховання (від лат. conceptio — сукупність, система) — система поглядів на ті чи інші явища, процеси; спосіб розуміння, тлумачення педагогічних явищ; основна ідея теорії змісту й організації виховання людини.

Культура (від лат. kultura — виховання, освіта, розвиток) — сукупність практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства протягом його історії.

Лідер (від англ. leader — той, який веде, керує) — член колективу, який у важливих ситуаціях здатний здійснювати помітний вплив на поведінку інших членів колективу, виявляти ініціативу в діях, брати на себе відповідальність за діяльність колективу, вести його за собою.

Менталітет (від нім. Mentalitnet, від лат. mentis — напрям думок, душевний склад, душа, розум, мислення) — світосприймання, світовідчуття, бачення себе у світі, особливості прояву національного характеру, своєрідність вдачі, ставлення до навколишнього світу.

Мета виховання — ідеальне передбачення кінцевих результатів виховання.

Молодіжна субкультура — культура певного покоління молоді, яка вирізняється спільним стилем життя, поведінки, групових норм, цінностей та інтересів.

Моніторинг (від англ. monitoring, від лат. monitor — той, хто наглядає, спостерігає) — 1) спостереження, оцінка і прогноз стану навколишнього середовища у зв'язку з господарською діяльністю людини; 2) збір інформації засобами масової комунікації. 3) спостереження за навчальним і виховним процесами з метою виявлення їх відповідності бажаному результату чи попереднім припущенням.

Мораль (від лат. moralis — моральний, від moris — звичай) — одна з форм суспільної свідомості; система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей.

Мотиви навчання (від фр. motif, від лат. moveo — рухаю) — внутрішні психічні сили (рушії), які стимулюють пізнавальну діяльність людини. Види мотивів: соціальні, спонукальні, пізнавальні, професійно-ціннісні, меркантильні.

Навички — застосування знань на практиці, що здійснюється на рівні автоматизованих дій через багаторазові повторення.

Організації громадянського суспільства – це зареєстровані відповідно до чинного законодавства громадські організації, професійні спілки, організації роботодавців, благодійні організації, релігійні організації, творчі спілки та інші організації, діяльність яких не пов’язана із здійсненням владних повноважень і отриманням прибутку з метою його розподілу.
Оптимізація процесу навчання (від лат. optimus — найкращий, найзручніший) — процес створення найбільш сприятливих умов (добір методів, засобів навчання, забезпечення санітарно-гігієнічних умов, емоційних чинників тощо) для отримання бажаних результатів без додаткових витрат часу і фізичних зусиль.

Освіта вища — система освіти, що передбачає забезпечення фундаментальної, загальнокультурної, практичної підготовки фахівців, які мають визначати темпи і рівень науково-технічного, економічного та соціально-культурного процесу, формування інтелектуального потенціалу суспільства.

Освіта дошкільна — початковий структурний компонент системи освіти, який забезпечує розвиток і виховання дітей в родині та дошкільних виховних закладах (дитячих яслах, садках).

Освіта позашкільна — складові системи освіти, спрямовані на забезпечення потреб людини у задоволенні інтересів та схильностей, здобуття дітьми додаткових знань, умінь та навичок, розвиток інтелектуальних потенцій.

Освіта політехнічна (від гр. poly — багато і techne — мистецтво, майстерність, вправність) — один із видів освіти, завданнями якого є ознайомлення з різноманітними галузями виробництва, пізнання сутності багатьох технологічних процесів, оволодіння певними вміннями та навичками обслуговування найпростіших технологічних процесів.

Освіта професійна — освіта, спрямована на оволодіння знаннями, вміннями і навичками, необхідними для виконання завдань професійної діяльності.

Освіта професійно-технічна — освіта, яка забезпечує здобуття громадянами певної професії відповідно до їх покликання, інтересів таздібностей, соціальну підготовку до участі у продуктивній праці.

Освіта середня загальна — провідна складова системи освіти, що забезпечує освіту і виховання дітей б—18 років, підготовку їх до отримання професійної освіти та трудової діяльності.

Освіта-медіа — напрям у педагогіці, що передбачає вивчення школярами (студентами) закономірностей масових комунікацій (преси, телебачення, радіо, кіно таін.).

Освіченість — міра пізнавальної активності індивіда, яка проявляється у рівні набутих знань, що можуть бути використані у практичній діяльності.

Особистість — соціально-психологічне поняття; людина, яка характеризується з соціально-психологічного погляду насамперед рівнем розвитку психіки, здатністю до засвоєння соціального досвіду, можливістю спілкуватися з іншими людьми.

Педагогіка народна — галузь емпіричних педагогічних знань і народного досвіду, які відображують погляди на систему, напрями, форми, засоби виховання і навчання підростаючого покоління.

Перевиховання — система виховних впливів педагога на вихованця з метою гальмування негативних проявів у поведінці й утвердження позитивних якостей у діяльності.

Переконання — раціональна моральна основа діяльності особистості, яка дає змогу їй здійснювати певний вчинок свідомо; основна моральна настанова, яка визначає мету й напрям вчинків людини, тверда впевненість у чомусь, заснована на певній ідеї, світогляді.

Перспектива — мета, "завтрашня радість" (A.C. Макаренко), що виступає стимулом у діяльності колективу та окремих його членів

.Підхід до виховання комплексний — підхід до виховання, що передбачає єдність мети, завдань і засобів її досягнення через діяльність різних соціальних інститутів (сім'ї, навчально-виховних закладів, засобів масової інформації).

План навчальний — нормативний документ, у якому визначено для кожного типу загальноосвітніх навчально-виховних закладів перелік навчальних предметів, порядок їх вивчення за роками, кількість годин на тиждень, відведених для їх вивчення, графік навчального процесу.

Позакласна виховна робота — заходи виховного характеру, які здійснюються в загальноосвітніх навчально-виховних закладах під керівництвом учителів-вихователів.

Позаурочна навчальна робота — різні види самостійної навчальної роботи учнів у рамках системи навчання і виховання (домашня навчальна робота, екскурсії, гурткова робота та ін.).

Посібник навчальний — навчальна книга, в якій розкрито зміст навчального матеріалу, що не завжди відповідає вимогам чинної програми, а виходить за її межі, визначено додаткові завдання, спрямовані на розширення пізнавальних інтересів учнів, розвиток їхньої самостійної пізнавальної діяльності.

Публічність – загальний принцип суспільного управління, який означає відкритість та прозорість функціонування його суб’єктів, забезпечує їх взаємозв’язок та зв’язок із суспільством, громадянами. Принцип П. схожий до принципу гласності, але за охопленням явищ є значно ширшим від останнього, зокрема він: передбачає відкритість влади, прозорість діяльності її апарату, право впливу громадян на діяльність органів влади, врахування думки громадськості при прийнятті суспільно важливих рішень, громадський контроль за діяльністю управлінського апарату та інші види контролю за дотриманням конституційно закріплених інтересів суспільства, прав і свобод громадян.

Рада загальноосвітнього навчально-виховного закладу — об'єднання працівників загальноосвітнього закладу, учнів, батьків і громадськості, яка діє у період між загальними зборами (конференцією) для вирішення соціально-організаційних й економічних питань життєдіяльності загальноосвітнього навчально-виховного закладу.

Рада педагогічна — об'єднання педагогів навчально-виховного закладу з метою розгляду питань організації та вдосконалення навчально-виховного процесу.

Рейтинг (від англ. rating — оцінка, клас, розряд) — індивідуальний числовий показник у системі освіти, оцінка успіхів, досягнень, знань у конкретний момент окремої особистості у певній галузі, дисципліні, що дає змогу визначити рівень таких досягнень або якість знань щодо інших осіб.

Самоврядування - один з атрибутів демократичного устрою суспільства. Загальний зміст його зрозумілий, термін сталий і не викликає необхідності його тлумачення з різних позицій

Самовиховання — систематизована і цілеспрямована діяльність особистості, спрямована на формування й удосконалення її позитивних якостей та подолання негативних.

Спілкування педагогічне — система органічної соціально-психологічної дії вчителя-вихователя і вихованця у всіх сферах діяльності, що має певні педагогічні функції, спрямована на створення оптимальних соціально-психологічних умов активної та результативної життєдіяльності особистості.

Спостереження — метод навчання, який передбачає сприймання певних предметів, явищ, процесів у природному й виробничому середовищі без втручання ззовні у ці явища і процеси.

Справи колективні і творчі — форма позакласних виховних заходів, у підготовці та проведенні яких беруть участь усі члени дитячого колективу, причому кожен учень має змогу виявити і розвинути свої творчі інтереси та можливості.

Такт педагогічний (від лат. tactus — дотик, відчуття) — почуття міри, відчуття конкретного стану вихованця, що підказує вихователю найделікатніший спосіб поведінки у спілкуванні з учнями в різних сферах діяльності; вміння обирати найбільш доцільний підхід до особистості в системі виховних взаємин з нею.

Талант (від гр. talanton — вагомість, міра) — сукупність здібностей, які дають змогу отримувати продукт діяльності, що відрізняється новизною, високою досконалістю і суспільною значущістю.

Уміння — здатність людини свідомо виконувати певну дію на основі знань, готовність застосувати знання у практичній діяльності на засадах свідомості.

Умовляння — один із прийомів методу переконування, спрямований на попередження навмисних дій вихованця з метою їх гальмування, враховуючи індивідуальні особливості його соціально-психічного розвитку.

Урок — форма організації навчання, за якою вчитель проводить заняття у класній кімнаті з постійним складом учнів, що мають приблизно однаковий рівень фізичного і розумового розвитку, за усталеним розкладом і регламентом.

Учитель — фахівець, який має спеціальну підготовку і здійснює навчання та виховання підростаючого покоління.

Фактори виховання (від лат. Factor — той, що робить) — об'єктивні та суб'єктивні чинники, які впливають на визначення змісту, напрямів, засобів, методів, форм виховання.

Функції класного керівника — забезпечувати умови для всебічного гармонійного розвитку школярів, координувати діяльність усіх вихователів щодо здійснення національного виховання, вивчати індивідуальні особливості учнів класу, організовувати первинний дитячий колектив, турбуватися про зміцнення та збереження здоров'я школярів, формувати навички старанності та дисциплінованості школярів, організовувати позакласну виховну роботу, проводити роботу з батьками, домагатись єдності вимог до вихованців, вести документацію класу.

Функції колективу — організаторська, стимулювальна, виховна.

Функції навчання (від лат. functio — виконання, звершення) — функції, які передбачають виконання освітньої, виховної та розвивальної дій.

Функції педагогіки (від лат. functio — виконання, звершення) — чітко окреслені напрями й види діяльності, пов'язані із завданнями всебічного гармонійного розвитку особистості.

Функції сім'ї — біологічна (репродуктивна), соціальна, економічна.

Цінності моральні загальнолюдські — набуті попередніми поколіннями незалежно від расової, національної чи релігійної приналежності морально-духовні надбання, які визначають основу поведінки й життєдіяльності окремої людини або певних спільнот.

Цінності моральні національні — історично зумовлені й створені певним етносом погляди, переконання, ідеали, традиції, звичаї, обряди, практичні дії, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях, але відбивають певні національні прояви, своєрідність у поведінці та слугують основою соціальної діяльності людей окремої етнічної групи.

Честь — категорія етики, що характеризує особистість з позиції готовності відстояти, підтримати гідність, репутацію — свою особисту чи колективу, — членом якого вона є.

Участь громадськості – широкий спектр прямих і непрямих форм участі представників громадськості в прийнятті управлінських рішень. У.г. сприяє цінному обміну інформацією між владою та громадянами, завдяки чому політики й державні службовці більше дізнаються про вплив своїх рішень, зокрема на людей та їх групи, погляди й інтереси яких могли б залишитися непоміченими.