ДУША У ВІРШАХ ВІКТОРІЇ БУЄВСЬКОЇ

Одинадцятикласниця  Диківської  ЗШ І-ІІІ ступенів  Вікторія Буєвська  розкриває свою особистість та душу у віршах. Для дівчини натхненням служить все, що навколо: природа, люди, почуття. Вікторія погодилася поділитися своєю творчістю з нашим виданням:

 -  Згадайте, коли Ви вперше написали вірш?

 - Свій перший вірш я написала ще в другому класі, але це не було надто серйозно.  Я ніколи б не могла подумати про те, що колись напишу стільки віршів, і що вони будуть подобатися багатьом людям. Більш серйозний, наповнений сенсом вірш  я написала у  2014 році, коли відбувалися події на Майдані, він так і називається «Про Майдан».

 Про майдан

 Не розумію ворогів.

 Хочу закликать патріотів!

 Любов до рідної землі

Не витрачайте ви допоки

 Всередині ще серце б'є,

 І кров по жилах струменить.

Любіть Вкраїну щиро

Допоки будете ви жить!...

  - Який вірш,  на Вашу думку,  найбільш вдалий чи емоційно наповнений?

 - Чесно, не можу сама оцінювати свої вірші, я  їх пишу від душі. Але один, певно, можна відзначити: «Наші люди». Мені здається, що в нього я вклала усі свої переживання, усю душу...

«Наші люди» ніколи не зникають.
Вони назавжди в пам'яті і в серці.
І їх обличчя завжди пам'ятають,
Наперекір жорстокій долі й смерті.

«Наші люди» дивляться з небес,
І оберігають нас від зла.
Вони творять загадковий світ чудес,
І дарують безліч миру і добра.

«Наші люди» — незгасаюча зірка,
Що палає у наших серцях;
Це міліарди спільних спогадів літа,
Що так часто бачимо в снах.

Ми повік не забудемо тих,
Кого без пам'яті кохали;
І завжди пам'ятатимем їх —
Світлих людей, яких знали.

• Як проходить процес написання? Що надихає писати вірші?
• Процес написання — дуже складна штука. Буває,  почнеш писати -  і не знайдеш потрібної рими чи слова, і все… вірш втрачено, бо я  ніколи їх  не дописую:  не відчую того самого почуття.
  Натхнення? Звичайно потрібно, бо  без нього ніяк. З натхненням слова самі лягають на папір, це ніби справжня Муза шепоче  тобі на вухо слова. Надихає мене  багато чого: починаючи від гілки, яку колише вітер, до великих потрясінь, певних ситуацій у житті, і взагалі моментів, що залягають у серце.
• Чи плануєте видати свою збірку? Що Ви відчуваєте, коли люди читають вірші?
• Так, хотілося б видати свою збірку та  розділити свої погляди з суспільством і дізнатися думки  людей щодо моїх творів. Адже,  кожна критика — це поштовх до того, щоб стати кращим.
  Я відчуваю приємне хвилювання, коли читають мої  вірші. Здається, що майже усі вони  присвячені тій чи іншій особі: матусі, друзям, коханому,  воїнам АТО і рідній Батьківщині.

Незабаром настане зима.

 Почуття твої покриє іній.

Чи не страшно, що будеш сама?

 І не прийде від нього букет твоїх улюблених лілій...

Пурпурового кольору квіти,

Як хмари у вечірній імлі.

А ви ж мріяли, що колись ваші діти

 Обіймуть, як ще будуть малі.

Лілії...гадаєш поборють нездоланний мороз

Чи невблаганну хуртовину?

Хоча, найлютішу грозу з усіх гроз

Подолає щастя невпинне!

А як іскра між вами ще є,

Розпаліть багаття любові.

Біля нього грій серце своє

І не буде холодної крові,

 І не прийде зима, бо похід буде марним,

 І тоді зрозуміємо всі, що не страшно відчути холодного ранку.

 Найстрашніше — зима в душі!

Ольга Полякова

http://komora.info/lyudi/2026-dusha-u-virshakh-viktoriji-buevskoji